Тиняєшся зі сторони в сторону,
Кидаєш тривожні погляди на стелю,
Сподіваєшся, що там знайдеш відповідь хворому
Смертельно хворому, як і всі ми...
З самого моменту народження...
Крок за кроком ти рухаєш важке тіло,
Оминаючи інші чужорідні об'єкти
Існування яких виключно механічне,
Лаконічно описано в заголовку:
"До вершин комунізму партія веде"
Невидимки...
Ми - товариш без статі, без мрії, без поглядів,
Героїчно забуті, від думки врятовані.
Ми - збитий птах, ч'їмось злочином скоєнні
У своєму житті навіки поховані.
Забуті, для безпеки власного порогу.
З точки А в точку Б, з року в рік, день за днем...
І чи варте життя, існування пустого?
*Звук підборів, стук в двері, він змирився з кінцем*
