Хочеш, малювати акрилом по тілу?
Поки мовчки нас слухають, тільки темнії стіни.
Мої руки окреслять межі картини,
Щоб з тобою вивчати анатомію тиші.
Шепіт й бажання. Балачки - іншим
Кожен подих в мистецтві вивільняє стихію.
Фарба і дотик, білим на чорне,
Щоб до ранку забути цю зловісну утіху.
Ти мені намалюєш свій шлях до серця,
Твоє тіло залишу полотном для пензля.
Під повіками, в тиші, я доповню палітру.
І в кутку підпишу одним словом "мрія".
Хочеш, помалюємо тінню на стінах?
Я опинюся знову на межі прірви.
Щоби впасти на дно, подряпати шкіру
І картину окрасити кольором сірим.
А потім...
Я впаду долілиць, гляну в сірії очі
Чи насправді той погляд, мої рани гоїть?
Так мовчати удвох, аж до самого ранку
В спокої і розкоші, крадучи вітер п'янко...
Ну і врешті сказати...
Я все ж вивчив анатомію тиші.
