Анатомія Тиші

Хочеш, малювати акрилом по тілу?

Поки мовчки нас слухають, тільки темнії стіни.

Мої руки окреслять межі картини,

Щоб з тобою вивчати анатомію тиші.

Шепіт й бажання. Балачки - іншим

Кожен подих в мистецтві вивільняє стихію.

Фарба і дотик, білим на чорне,

Щоб до ранку забути цю зловісну утіху.

Ти мені намалюєш свій шлях до серця,

Твоє тіло залишу поло‌тном для пензля.

Під повіками, в тиші, я доповню палітру.

І в кутку підпишу одним словом "мрія".

Хочеш, помалюємо тінню на стінах?

Я опинюся знову на межі прірви.

Щоби впасти на дно, подряпати шкіру

І картину окрасити кольором сірим.

А потім...

Я впаду долілиць, гляну в сірії очі

Чи насправді той погляд, мої рани гоїть?

Так мовчати удвох, аж до самого ранку

В спокої і розкоші, крадучи вітер п'янко...

Ну і врешті сказати...

Я все ж вивчив анатомію тиші.