Про тебе мовчатиму кожної миті,
Збираючи свою свідомість по крихті.
Я втрачаю свій глузд та зберігаю надію
Все ж побачити речі, про які я так мріяв.
Заплутані строчки плутають нерви:
Чи набір різних слів, чи угода оферти.
Рекламую себе, мов товар покупцеві -
Бо не визначив місце собі в цьому склепі.
Я тримаюсь... Реально...
Наївно та вперто -
Сподіваюсь знайти себе в цьому пеклі.
Втрачаючи людяність, шукаю людину
Та сакральні слова відлунюють хрипом.
Я... Тебе...
Ні...
Рано...
Не замовив собі новий глузд під ялинку,
Тепер кожна хвилина мені - новий виступ.
Теорії, вигадки наповнюють роєм
Я знову з собою зійшовся в двобої.
Знову крок, знову крок.
Я тримаю
в собі, цю присвяту тобі.
Але знають
про це, тільки мої думки.
Але ти
я прошу, не тікай.
Тільки дай довести
Що ці мої слова,
не пусті балачки...
...
Я...
Кожен доторк в мені відлунює громом
Усе моє тіло вкрила клята судома.
Мої руки закуті моїм же прокляттям
Через сумнів й вагання,
йду у самопізнАння...
Та колись...
Я знайду в собі сили сказати єдине:
Я кохаю тебе...
Je t'aime
моя мила.
