Я хотів написати вірша про любов

Я дуже хотів написати вірша про любов.
При чому так, щоб не закінчувати цю строчку словом "кров".

Я звісно старався,
Та мій поет брикався,
Не прийняв тої долі
І заримував із "болі".

Я після цього зрозумів, що я поет
І пишу я вірші, a не пісні про міньєт.

Високая поезія! Не більше і не менше
Із Шевою під пахвою піду...
Писать верлібри

Нє, ну а хулі мнє

Я вам ще суржика докину,
Шоб у вас очі на лоба повилазілі.

Бо можу, хочу і вообше:
Я хуйожник - я так бачу.

Бо "високая поезія" - гучніше буде падати,
Хоча у римах мова,
                                    по відчуттю за гратами.
І обіллю лайном усіх,
                                    Хто скаже: "Це не правда".
Я краще знаю, бо мені не треба пропаганда.


Ой... А я заримував...
Якось неловко вийшло.... Мдамст...

Ну що ж...
Я так хотів написати вірша про любов,
Та не зміг передати чуття не римуючи з "кров".
З неба дивилося на мене сонце
І так крінжувало з мене, за віконцем.

Колись, мабуть, я зрозумію,
Що треба вчитися писати.
А інакше, за цю риму - потраплю за ґрати.

*Не слова про ритм*

Очі-ночі, очі-ночі, очі...