За легендами,
Медуза - наймолодша Горгона,
незаконно вродлива,
проте позбавлена безсмертя;
дівчина вміла несвідомо зводити з розуму,
і кожен чоловік під її поглядом,
виявлявся немічним.
Звісно,
іноді янголу доводилось лежати згвалтованим,
на холодних підлогах храмів
під монументами Афіни.
Пісок сипався
і крихітку не поділив суддівський молот
та охрестив чудовиськом,
за чудове тіло.
Тоді, кращих
нагородили особливою честю -
врешті вбити її.
А відрубана голова,
однократно використана -
як приклад масштабного насильства
над потворним жахом історії.
За тисячі років,
ніхто
не піддав сумніву вирок виродків.
Я перший,
хто стане на її сторону.
Насправді, у мене відсутня впевненість, що це саме вірш Пуханова. Але у далекому минулому знайшов цей твір російською зі зневажливим підписом “пуханов” у нішовому тг канальчику. Гугл старого зразка дав тільки цього автора.
Якщо у когось є збірка де він опублікований чи більше деталей, буду вдячний.
