Восени дим розходиться вітряками

Восени дим розходиться вітряками,

Срібло тане, якщо торкнутись рукою.

Освіщаючи всі можливі дороги до втечі,

Правда ходить за мною,

Мов жінка

З пшеничними колосками:

Саме так нетерпляча,

Саме так невідхильно зваблива

Надвечір.

Розкажи мені, що із нею робити,

Покажи мені усі мої гріхи

Зазирни у мої очниці

Ти побачиш там свіжий злом

І ще глибше - цвітіння ягід.

Я такий же, як був, загалом

Тільки виявився загиблим.

Наді мною вже тиждень кружляють птахи,

А я й далі шукаю вихід.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Руслана Астахова
Руслана Астахова@Notyourslana

71Прочитань
2Автори
1Читачі
На Друкарні з 27 липня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • “ Пристрасть “

    Я відчуваю, як моє серце б'ється в ритмі твоєї присутності. Ти для мене — не просто людина, а справжня пристрасть, яка заповнює кожен куточок мого життя. Я відчуваю, що наші емоції переплітаються, створюючи невидимий зв'язок між нами

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • заголовок

    мокра осінь жбурляє вітрами привітними кожного ранку

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (3)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • “ Пристрасть “

    Я відчуваю, як моє серце б'ється в ритмі твоєї присутності. Ти для мене — не просто людина, а справжня пристрасть, яка заповнює кожен куточок мого життя. Я відчуваю, що наші емоції переплітаються, створюючи невидимий зв'язок між нами

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • заголовок

    мокра осінь жбурляє вітрами привітними кожного ранку

    Теми цього довгочиту:

    Вірші