ти була як помилка без аналізу,
походила більш не на досвід, а на незакінчений урок.
і щоб вийти з кохання паралічу,
єдине, що доводилось - тиснути на курок.
тоді руки ще грілися дотиком до минулого,
зараз я - попіл розбитих снів
млосним вітром рознесений, мусово
розпорошуюсь територією нив.
чорний дим обіймає обрій за обрієм,
зорі тануть у рваних лініях трас,
і якщо вже розсиплюсь на іржаві прислів'я я,
почитай мене з вітру, хоч раз.
