почитай мене з вітру, хоч раз

ти була як помилка без аналізу,

походила більш не на досвід, а на незакінчений урок.

і щоб вийти з кохання паралічу,

єдине, що доводилось - тиснути на курок.

тоді руки ще грілися дотиком до минулого,

зараз я - попіл розбитих снів

млосним вітром рознесений, мусово

розпорошуюсь територією нив.

чорний дим обіймає обрій за обрієм,

зорі тануть у рваних лініях трас,

і якщо вже розсиплюсь на іржаві прислів'я я,

почитай мене з вітру, хоч раз.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Микита Дубовий
Микита Дубовий@dubovyi

поет, письменник, філософ

3Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 27 лютого

Вам також сподобається

  • “ Жорстокими “

    Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • “ Жорстокими “

    Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія