Вона сиділа біля озера
З книгою у руках
Я підійшов тихо, відчуваючи незрозумілий страх,
Він переповнював мене,
Лився через усі можливі ріки,
Але я поборов, не знаю сам коли
Просто підійшов і сказав їй «привіт»
Відчув легке потепління у серці та на ладонях
Але відповідь. Де моя відповідь?
Я озирнувся навколо
Не було нікого.
чому являєшся мені у сні?
вона потрібна була тільки собі.
не примітна кавʼярня, напроти твого дому
Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.
Поезія Ігоря Растівського - це чудове поєднання щирості, наївності, загадковості, юначого темпераменту та витончених відсилок до класики. Видно, що автор створює себе сам, не обмежуючи свій творчий пошук кліше та стандартами.
