Вона сиділа біля озера
З книгою у руках
Я підійшов тихо, відчуваючи незрозумілий страх,
Він переповнював мене,
Лився через усі можливі ріки,
Але я поборов, не знаю сам коли
Просто підійшов і сказав їй «привіт»
Відчув легке потепління у серці та на ладонях
Але відповідь. Де моя відповідь?
Я озирнувся навколо
Не було нікого.
чому являєшся мені у сні?
вона потрібна була тільки собі.
не примітна кавʼярня, напроти твого дому
Загадкова радість прилетить на світанку, укутана щастям та чудес мрій, із новим світом - де кожен момент, як птаха в небі. Яка кружляє, кличе в політ, унісон, весни цвіт, нам перешкодить. В сміливості вперед, губимо шлях для серця зупинки.
Я витратив три роки на цю комунікацію, щоб сьогодні нарешті збагнути та прийняти віддаленість між нами. Що людина більше не має такого впливу на мене, як раніше. І це добре. Це добре, як ніколи.
Метафора — це один із найпотужніших інструментів поета. Вона дозволяє передати глибокий зміст, викликати емоції та створити образи, які запам’ятовуються на довго.
Загадкова радість прилетить на світанку, укутана щастям та чудес мрій, із новим світом - де кожен момент, як птаха в небі. Яка кружляє, кличе в політ, унісон, весни цвіт, нам перешкодить. В сміливості вперед, губимо шлях для серця зупинки.
Я витратив три роки на цю комунікацію, щоб сьогодні нарешті збагнути та прийняти віддаленість між нами. Що людина більше не має такого впливу на мене, як раніше. І це добре. Це добре, як ніколи.
Метафора — це один із найпотужніших інструментів поета. Вона дозволяє передати глибокий зміст, викликати емоції та створити образи, які запам’ятовуються на довго.
