15.09.2012 р.
***
Ти мою долю спотворюєш,
Нащо у спомині знов?
Ніяк звільнити не можеш –
Тягнеться думка в любов...
***
Боже, минуло вже скільки...
Але ти швидко згадав!
Невже зневажиш настільки –
Кинеш мене без підстав.
15.09.2012 р.
***
Ти мою долю спотворюєш,
Нащо у спомині знов?
Ніяк звільнити не можеш –
Тягнеться думка в любов...
***
Боже, минуло вже скільки...
Але ти швидко згадав!
Невже зневажиш настільки –
Кинеш мене без підстав.
Заклик до втечі або пробудження. У світі, що вимагає слухняності чи зла, залишатись собою — вже війна. А якщо в тобі ще є спалах — не мовчи. Пали. Біжи. Твори. І не дозволяй світові написати твій сценарій.
Вона дарувала йому ключі, Від щастя, голови і від будинку, Від недр своєї душі… Або лише їх половинку… Дарувала пафосні золоті,Дивні, різблені сріблясті,Вони сміялись від душі…Він називав її «Двері до щастя».
Заклик до втечі або пробудження. У світі, що вимагає слухняності чи зла, залишатись собою — вже війна. А якщо в тобі ще є спалах — не мовчи. Пали. Біжи. Твори. І не дозволяй світові написати твій сценарій.
Вона дарувала йому ключі, Від щастя, голови і від будинку, Від недр своєї душі… Або лише їх половинку… Дарувала пафосні золоті,Дивні, різблені сріблясті,Вони сміялись від душі…Він називав її «Двері до щастя».