Любити тебе - сліпо йти на дотик, ступаючи підлогою рідного дому, напам'ять знаючи кожен куточок
Зрештою, натрапляю на вкриту цвяхами дорогу, мені віднімає ноги
Метелики в животі справді ніколи не несли за собою жодних хороших ознак
Не здумай забирати з чиїхось обіймів, якщо потім збираєшся відрікатись і вертати назад
Довірливо притискатись, закидувати назад голову, заплющувати очі
Ігнорувати будь-які попередження внутрішнього голосу
Сонно торкаюсь серцем до твоїх долоней, його рвані шматки з гуркотом падають на підлогу
На останок кричить: «Перестань використовувати усіх навколо як свій особистий спосіб самопожертви чи самоушкодження»
«Любити» ніколи не означало «померти», проте це завжди наслідував час
Я не буду тебе затримувати, хочеш тікати - тікай, але перед тим, як зламати і викинути, ніколи не приручай
Ти ж бо і сам знаєш, як тяжко буває жити із дірою у серці, оборонно опускати до підлоги погляд, нести цей тяжкий тягар
Але якщо вже хочеш покинути - ніколи не озирайся назад
Ми ж бо всі в цьому світі пов'язані одним вироком: «помираю в самотності і власній брехні»
Можеш кричати, вгризатись у плоть, ламати замки, але, скільки не бий, пташка не попливе, а риба не залетить
