Здається, голова ось-ось трісне —
мов обпалений глечик у печі,
чи то від тупої, розірваної пісні,
чи то від мови, що ховається нишком вночі.
Не врятує її кінцуґі,
ані інше мистецтво, повір.
Той, хто народжений жити у тривозі,
— залишиться з нею, скоріш.
Промінь сонця окриляє, ніжність губ — мов цілий світ.Як же хочу пригорнути й у цілунку запалить.Не на мить одну — на вічність, хай летить в часах любов,Поки серце ще не стихло — лине стрілка знов і знов.
Промінь сонця окриляє, ніжність губ — мов цілий світ.Як же хочу пригорнути й у цілунку запалить.Не на мить одну — на вічність, хай летить в часах любов,Поки серце ще не стихло — лине стрілка знов і знов.
