Сьогодні мовчать мої пісні про муку,
Та в серці лунають чужі мені звуки.
То любов, що зріла давно,
Чи то бажання зібратись в кіно.
Гріють, несуть як чарівного птаха,
Як крупицю несе дрібненький мураха
Знаючи: розчавить, поламає навпіл,
Та тягне, волочить, підкорює гнів.
Є відчуття, що це сонця схід,
Що бореться з ніччю вже з сотню літ.
Відчиняє двері моєї надії, краси,
І білою фарбою заливає страждання війни.
У вірші йдеться про відновлення і пошук надії після важких часів. Паростки, що проростають з попелу, символізують прагнення до світла і нового життя. Головний герой згадує про свій досвід, ховаючи нектар, який хоче поділитися з іншими.
У далекому королівстві, де високі гори торкалися неба, жили два брати – Сильний і Славний. Сильний був велетнем із могутніми руками, які могли зрушити навіть скелю, а Славний мав гострий розум і дар слова, що міг зачарувати будь-кого.
Вважається, що емоції - це універсальна мова, яку розуміє кожна людина, незалежно від країни походження. Однак це переконання є хибним.
У вірші йдеться про відновлення і пошук надії після важких часів. Паростки, що проростають з попелу, символізують прагнення до світла і нового життя. Головний герой згадує про свій досвід, ховаючи нектар, який хоче поділитися з іншими.
У далекому королівстві, де високі гори торкалися неба, жили два брати – Сильний і Славний. Сильний був велетнем із могутніми руками, які могли зрушити навіть скелю, а Славний мав гострий розум і дар слова, що міг зачарувати будь-кого.
Вважається, що емоції - це універсальна мова, яку розуміє кожна людина, незалежно від країни походження. Однак це переконання є хибним.
