Сьогодні мовчать мої пісні про муку,
Та в серці лунають чужі мені звуки.
То любов, що зріла давно,
Чи то бажання зібратись в кіно.
Гріють, несуть як чарівного птаха,
Як крупицю несе дрібненький мураха
Знаючи: розчавить, поламає навпіл,
Та тягне, волочить, підкорює гнів.
Є відчуття, що це сонця схід,
Що бореться з ніччю вже з сотню літ.
Відчиняє двері моєї надії, краси,
І білою фарбою заливає страждання війни.
Віршики змушують мене продовжувати йти цим тернистим шляхом навіть тоді, коли хочеться не ходити зовсім
«Прожити й розповісти» – автобіографічний твір Анатолія Дімарова, у якому він без замовчувань та страхів розповідає про голодомор, ІІ Світову, страти українських націоналістів, цензуру та соціальну нерівність у "країні кривавої рівности". А ще – про боротьбу за життя, хай би що.
Віршики змушують мене продовжувати йти цим тернистим шляхом навіть тоді, коли хочеться не ходити зовсім
«Прожити й розповісти» – автобіографічний твір Анатолія Дімарова, у якому він без замовчувань та страхів розповідає про голодомор, ІІ Світову, страти українських націоналістів, цензуру та соціальну нерівність у "країні кривавої рівности". А ще – про боротьбу за життя, хай би що.
