Довгі осінні вечори народжують особливий затишок: плед, книга, чашка трав'яного чаю і коло теплого світла лампи. За вікном дощ малює живі акварелі, а туман стирає межі між реальністю і казкою. У ці години найлегше мріяти - не квапливо, а спокійно.
Молодий художник Філіп випадково помічає незнайомку в кав'ярні й вирішує намалювати її портрет. Та поки олівець ковзає папером, реальна дівчина поступово зникає, поступаючись місцем образу, створеному його уявою.
Коротке Літавичне конкурсне оповідання про те, що інколи наші дії не можуть змінити того, що має відбутися згідно замислу й проєкту Системи.
Меланхолія — це існування посеред Апокаліпсису в світі, де він ніколи не відбувався.
Поєт-початківець She/her wlw
Вчусь помиляюсь експериментую
