Чи може рухатись та кінцівка, що завжди була лиш чиїмось продовженням?
Разом існувати було доволі стерпно, а далі – що?
Якщо не може зростися гілка, то чи є сенс вростатися деревом?
З ким ти тепер і де ти?
Ти писалася так, як смуток написував прозу –
І скільки би не намагалась, без тебе тепер не виходить
Слова не тримаються витоків, гирла не мають втеч
Якщо десь досі існуєш, то з ким ти тепер і де?
Ніщо тут мені не належить, і я нічого не маю
Рими тримаються меж, боячися у комусь розпасти
Ніщо тут не є моїм, і я нічиєю не стану
З ким я тепер і навіщо — чергове забуте питання
Прикро лише, що без тебе я більше нічого не знаю
