18.09.2012 р.
***
Ось мрія – до мене говориш,
Смієшся, солодко мовчиш,
Чаруєш, сумовито йдеш,
Вертаєшся, до себе горнеш...
***
Виснажуєш несамовито
З опалу тіло і думки –
Це ти косою ген в роздоллі
Житечко зрізуєш з землі!
***
І коли дихаєш, як з бігу,
Коли достоту ти зпітнів –
Води даю одраз напитись,
Рушник умитись, відпочить...
Кохання – не щаслива випадковість і не дар долі, а високе мистецтво, що вимагає від людини самовдосконалення та внутрішньої свободи.
Чому ж ми відчуваємо симпатію і навіть закоханість до людей, які дарують нам крихту уваги?
Кохання – не щаслива випадковість і не дар долі, а високе мистецтво, що вимагає від людини самовдосконалення та внутрішньої свободи.
Чому ж ми відчуваємо симпатію і навіть закоханість до людей, які дарують нам крихту уваги?
