вона потрібна була тільки собі.
ніхто не підійшов, не запитав її за всі ці дні:
як ти? все в нормі? в порядку ?
можливо, відповіді вони й б не почули
та чи важливо це зараз у морі бездоннім?
чи важливо тоді, коли не важливо їй?
коли всі береги вже розлились?
коли сьози вже не навертаються на очах
коли там десь в середині тільки страх
він зїдає її з середини
забирає час
ті самі дорогі хвилини.
