Натужно плаче саксофон,
Сумне, сумне наспівує,
Скрипучо-трухлий грамофон
Сліпу тугу навіює.
Вже й осінь за вікном
Реве та віє холодом,
Душа заплетеним вінком
Ридає, плаче соромом.
Не тільки молодість пройшла,
Літа укрились порохом,
Злодійка-доля надійшла
Чорнющо-чорним мороком.
Хрести на цвинтарях сухі
Навік-набік нахилені,
Дерева звалені, глухі,
Одні за одним спиляні.
Нема на морі бурних хвиль,
Фарватер не прокладено,
Немає змоги для зусиль,
На вдачу так покладено.
У небі гордий сивий птах
Летить, тріпоче крилами,
Не побороти підлий страх,
Що навалився брилами.
Десь поряд чути милий сміх
Дитячий, не знедолений,.
Гребсти до Лети вже не гріх,
Навіки Путь подоланий.
Десь поряд чути саксофон,
Мелодія відради…
Поодаль шкраба грамофон,
Нехай комусь зарадить.
