Коли почала читати, то зразу відмітила чудовий стиль автора. Наче до рук потрапила стара добра класика про Шерлока Голмса. Події першого розслідування також відбуваються на теренах Англії, проте в наш час. Ще один збіг — напрочуд гострий і допитливий розум героя.
Девід Гантер живе у глушині — селищі Менем, де працює дільничним терапевтом. Та насправді він — антрополог-криміналіст. Оглянувши тіло, що розкладається, Девід може встановити приблизну дату смерті. А кілька маніпуляцій в лабораторії допомагають визначити знаряддя убивства.
Цікаво, що задум автора виріс зі статті, яку Бекетт писав про “Трупну ферму” в США — єдиний в світі тренінговий центр для поліцейських, де на реальних людських рештках вивчають хімію розкладання тіл.
Після кількох смертей у Менемі герой книги опиняється в ролі консультанта поліції, як три роки тому. Хоча це саме те, від чого він хотів утекти. Ситуація загострюється, коли до лап серійного вбивці потрапляє його кохана. Попри перестороги поліції, Гантер не припиняє пошуки і виходить на слід убивці.
До цього моменту я готова була поставити 10 з 10. З убивцею майже все логічно, але пояснення дій його спільника мене геть не переконали. Тому оцінка — 7.
P.S.: Подейкують, що наступні розслідування в серії про Девіда Гантера перевершують перше. Цікаво, чи це так.
