Видавництво: XXI, Чернівці
Рік видання: 2016
К-сть сторінок: 160
Переклад з Німецької: Христини Назаркевич
Зберегти минуле, заради кращого майбутнього – саме цього, прагнуть найбільше персонажі роману «Прокляття дому» сучасної німецької письменниці Дженні Ерпенбек.
Вже в назві роману відчувається певна фатальність, невблаганність долі. Спочатку виникає враження, що йдеться про окремі життєві історії людей: селянина та чотирьох його доньок; архітектора, якому селянин продає землю, а вже згодом архітектор будує дім для своєї дружини; садівника, що понад усе любить свою роботу на землі, гостю, орендарів та інших персонажів.
В романі йдеться про три родини та п`ять поколінь. Саме образ будинку є тим символом батьківщини, рідної оселі, місцем, де так тепло і затишно зі всією родиною, де тебе завжди чекають та розуміють...
Тема пошуку батьківщини, важливість повернення до своїх коренів та предків є провідною у романі. Письменниця описує, дуже детально, як архітектор ретельно зачиняє кожні двері у своєму будинку, перед тим, як покинути рідний дім назавжди, рятуючись від ненависної комуністичної російської окупації Східної Німеччини.
Дженні Ерпенбек закликає читача берегти пам'ять, спогади про дитинство, незабутні миттєвості, коли були поруч ті найрідніші люди, що відійшли у засвіти, але завжди житимуть у твоєму серці, поки ти пам'ятаєш їх голос, усмішку, пісні.
Доля жінки у лихолітті Другої світової війни є наскрізною темою в її романі. Авторка описує наскільки важливою для жінки є створення сім`ї, домашнього вогнища, турботи про своїх дітей. Проникливо та чуттєво змальовано епізод, коли дружина архітектора ховається у темній, тісній шафі, щоб не стати жертвою глумління російського солдата – загарбника.
Знаковим є епізод переховування єврейської дівчинки Доріс від нацистів - загарбників. Її головна мета - вижити, щоб розповісти про злочини минулого, тому що злочинці заслуговують справедливої кари за злочини проти людськості. Це не може канути в забуття, щоб ніколи не повторитися у майбутньому. Однак, чи судилося?...
Читаючи роман замислюєшся, наскільки книга актуальна для сьогодення України. Адже сотні кримських татар та українців внаслідок підступної агресії Росії в одну мить були позбавлені домівки, всього, про що дбали, про що мріяли.
Книгу варто читати повільно, вдумливо. Саме так можна глибше осмислити проблеми, співпереживати викликам, з якими персонажі стикаються у певний момент свого життя. Рекомендую її читачам, які цікавляться минулим, збереженням, відновленням історичної та родинної пам`яті, а також людям, що цікавляться історією Німеччини.
В будинку біля озера відтворено майже ідилічну картину життя в селі. З особливим трепетом змальовано такі звичні справи, як висаджування дерев чи вирубування лісу, щоб на цій ділянці згодом виростити сад.
Будівництво нового будинку, вирощування саду, кожним новим персонажем чи поколінням, шо стає власниками, спадкоємцями землі біля озера, є символом відродження життя попри війну, руйнування, окупацію, злидні.
Незважаючи на певну похмурість, фрагментарність сюжету, роман - оповідь про незнищенність людини, народу, який виборює свою свободу для прийдешніх поколінь ціною власного життя. І, навіть, якщо, окупантам – загарбникам вдасться знищити тлінні речі, цінності, статки, то пам`ять про борців, які віддали життя за соборність нації – незнищенна, адже поки в серцях нащадків палатиме вогонь єдності та віри у свою країну. Найсильніша зброя не в змозі зламати дух спротиву вірних синів своєї батьківщини... Неважливо, вона називається Німеччина або ж рідна Україна.
Примітка автора:
Текст опубліковано в соціальній мережі Goodreads за посиланням:
За цей текст посів ІІ місце в конкурсі рецензій на книги німецьких авторів XXI століття в рамках проєку «Між рядків: Читаємо німців. (Січень 2022 р.)
Номінація: Рецензії українською мовою
