Цитата з книги колишнього профайлера ФБР Джеймса Ресслера
Розділ 32
ЦИТАТА: “Розпалювання ненависті
Хронологія вказувала на 2014 рік. Макрокримінологічний підхід передбачає, що під час трансформації режимів існують критичні точки біфуркації. І аналітики вказують, що для інституційної структури російської влади таким вододілом стали події в Криму та початок конфлікту на сході України. До цього моменту всередині російської політико-релігійної еліти існувала конкуренція — так зване «Афонське братство», орієнтоване на монастирі в Греції. Але з появою міжнародних санкцій більшість представників цієї групи втратили європейські візи. Конкуренти були відрізані від своєї святині, і Дівеєвський клуб залишився абсолютним, монопольним духовним центром російської політичної та силової еліти.
Коли я подивився, хто очолив інтеграцію нових, охоплених війною територій України, то навіть не здивувався. Сергій Кирієнко — негласний лідер Дівеєвського братства — офіційно призначається кремлівським куратором, а російські медіа повідомляють, що в кулуарах він отримує статус «віцекороля Донбасу». І що відбувається на цих територіях? Журналістські розслідування та звіти профільних видань, таких як Bitter Winter, фіксують безпрецедентний правовий прецедент: самопроголошені ДНР і ЛНР стали «єдиними місцями у світі, де боротьба з «культами» є конституційним принципом».
ДЕТАЛЬНО СЛУХАТИ: Маніяк проти Бога. Розділ 32. Розпалювання ненависті
https://www.youtube.com/watch?v=PPWlKXKbZvk
Варто лише замислитися над цим фактом. Не економіка, не права людини, а інквізиція стає основою законодавства. Для Дворкіна та його мережі це була ідеальна лабораторія — зачищена територія, де немає взагалі жодних стримуючих правових механізмів, де можна безкарно випробовувати методи тотального контролю. Я почав шукати, як активісти його мережі обґрунтували початок цієї агресії. З’ясувалося, що Дворкін блискуче відпрацював схему розлюднення за лекалами нацистської ідеології — ту саму, що передалася йому від Огарда, а тому — від ідейного «натхненника» нацистів Кюннета.
30 квітня 2014 року він дає розгорнуте інтерв’ю урядовому радіо «Голос росії». Відповідаючи на питання про «приховану релігійну повістку Майдану», він безапеляційно заявляє, що за протестами в Україні стоять секти: саєнтологи, Свідки Єгови, неоп’ятидесятники. Він звинувачує всі релігійні організації, що не належать до московського патріархату, у розпалюванні націоналізму, стверджуючи, що вони працюють за прямою вказівкою західних спецслужб.
Але це не було спонтанною заявою. Факти привели мене до того, що це була довгострокова гібридна операція. Українська релігієзнавиця Людмила Філіпович чітко відстежила цю закономірність. Спроби проштовхнути антикультове законодавство в Україні робилися москвою точково: у 2004 та 2013 роках, безпосередньо напередодні масових громадянських протестів. Філіпович констатує:
«Я розглядаю нинішню ініціативу [законопроєкт про боротьбу з культами] як черговий прояв гібридної війни. Я бачу в цьому — не будучи прихильником теорій змови — очевидну «руку москви», вибачте за вислів. Зрештою, вони неодноразово намагалися проштовхнути там аналогічний закон, що забороняє всі релігії, крім московського патріархату».
Виходить, що коли законодавче захоплення чужої країни провалилося, до справи взялася армія? Але, схоже, для справжньої кровопролитної бійні сухих політичних гасел замало. Потрібна кров у промовах. Потрібна абсолютна дегуманізація супротивника. І я побачив це, коли ознайомився із заявами Олександра #Новопашина , віцепрезидента РАЦИРСу і довіреної особи Дворкіна. Те, що я побачив у його словах, не містить ані натяку на християнське милосердя чи теологічну суперечку. Православний священник, наскільки я зміг зрозуміти з перекладу, по суті, порівнює українців із канібалами:
«Для мене вони всі канібали… Я назвав їх так, бо бачив їх саме такими. Ці нелюди проливають людську кров, кров дітей і жінок, нашу кров; вони пожирають життя людей і живляться стражданнями. То хто ж вони? Канібали. І всі ті, хто скоїв терористичні акти на нашій землі, яких я перерахував раніше і імена яких не назвав, — канібали. Марно саджати канібалів у клітку. Вони так і залишаться канібалами, навіть якщо тримати їх там усе життя. Тому канібалів потрібно знищити».
— Ну який же покидьок, — процідив я крізь зуби.
А чи діють агенти РАЦИРСУ та Дворкіна в Україні?
ТАК! Ірина #Кременовська досі діє в Україні!
Далі цитата з книги профайлера ФБР Джеймса Ресслера “Маніяк проти Бога. Розділ 1. Прощавай, тиха гавань”
“Аналіз даних Віктора про українську філію мережі Дворкіна містив інформацію про якусь Ірину #Кременовську . Профіль таких особистостей — класика кримінальної хроніки. Вона починала з догхантерства. Вбивство понад сотні собак, насолода від їхньої агонії — це «школа» будь-якого серійного вбивці. Той, хто отримує кайф від стогонів вмираючої тварини, рано чи пізно перейде на людей. І можна сказати, що вона й перейшла, ставши юридичним іклом Дворкіна в Україні, штампуючи безпідставні експертизи, які руйнують життя тисячам людей.
У Чехії — свої послідовники, зациклені на темах насильства та скулшутингу. Це симбіоз психопатів. Дворкін, немов магніт, притягує до себе девіантів усіх мастей. Догхантерство, садизм, педофілія — Віктор у своїй книзі наводить факти та свідчення, від яких навіть у мене, що бачив розтини в морзі Балтимора, перехоплює подих.
Але головне запитання, яке змусило мене підвестися з крісла і почати міряти кімнату кроками: як людина з клінічним діагнозом (циклотимія, психіатричне минуле) змогла піднятися на вершину влади?
Дворкін не просто бореться з малими релігійними рухами. Він дегуманізує їх, щоб виправдати їх знищення. Коли ти називаєш людей «раковою пухлиною», ти готуєш підґрунтя для їх фізичного усунення. Людство бачило це в 30-ті роки в Німеччині. Виходить, що ми бачимо це зараз і в росії, і в Європі, і в Америці.”
Вся ця мережа пов'язана між собою однаковою риторикою, антикультовими наративами та однаковою системою пропаганди ненависті. Імена змінюються, змінюються організації, а метод ні."
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах. У контексті триваючої гібридної агресії рф діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів.
Усі матеріали наведені виключно в контексті журналістського дослідження та аналізу історичних і сучасних подій. Їх використання не має на меті шокувати або залякувати аудиторію, виправдовувати насильство, розпалювати ворожнечу чи підтримувати будь-які протиправні дії.
Мета матеріалу — дослідити механізми інформаційного впливу, їхнє історичне походження та можливі прояви в сучасному суспільстві.
