Книга, яка змусила мене плакати не раз і не два, хоч я мала багато претензій до вчинків героїні. Чому вона обрала «шлях ріки», а не шлях боротьби? Та це не применшило емоційності та краси книги.
Отже, 1948-й рік. У центрі сюжету — 17-річна дівчина, яка живе в маленькому містечку Айола, штат Колорадо. Вона закохується в індіанця Вілсона Муна, і її життя перевертається. Тепер це не маленька Торі, як називав її батько, а доросла Вікторія, яка здатна зробити власний вибір.
Початок книги здається легким вітерцем. Перед нами книга про дорослішання і перше кохання. Але теплі спогади з дитинства перетинає сумна реальність: Торі рано втратила матір та інших родичів, яких любила. Вона тягне на собі домашнє господарство, готує для батька, дядька та брата-шибайголови Сета. Заборонене кохання увірветься в її звичний світ на фермі, принесе незнане досі щастя, але обернеться новою трагедією.
Якщо опустити головний сюжет, то ця книга — ода любові до природи. Від неї пахне запашними персиками в родинному саду Нешів, вона заколисує струмком і шумить бурхливими водами річки Ганнісон. Головна героїня покладається на природу в найважчі часи, звертає свій погляд на суворі засніжені гори і умивається сльозами разом із дощем.
Авторка майстерно вплітає в сюжет інші ниточки — важливі соціальні теми, які відгукуються багатьом читачам. Одна з таких — поламана доля дядька Вікторії, який втратив на війні не лише ногу, а й свою легку вдачу, ставши вічно невдоволеним і прикутим до колісного крісла. Нова війна, тепер уже у В'єтнамі, не омине і наступне покоління цієї родини.
Книга читається напрочуд легко. У ній відточені речення і яскрава образна мова, яка малює в уяві живі картини. Мене трохи дратувала певна повчальність авторки, бо героїня згадує свою юність з висоти пройдених років. Але те, як зроблена ця книга, і які струни душі вона зачіпає, заслуговує високої оцінки та багатьох читачів.
За настроєм твір нагадав «Ті, що співють у терні», він також перегукується з «Убити пересмішника» та зачаровує красою природи, як книги Джека Лондона. Залюбки б почитала щось подібне про наші реалії, більш близькі українцям.
9/10
