(ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕРИ)
Моя загальна оцінка 6/10
Очікування до прочитання
Бажання прочитати цю книгу виникло, по-перше, через її гарний зовнішній вигляд від видавництва Vivat. (Зазвичай не женуся за виглядом, але зелений мій улюблений колір ну…). Але після прочитання я розумію, до чого на обкладинці запальничка, проте доречність лупи я для себе обґрунтувати не можу.
Друга причина того, що я прочитала цю книжку полягає у тому, що у відгуках її позиціонували, як дуже феміністичну і взагалі від української класики такого не чекали.
Отже, я очікувала феміністичну книжку, де події у моєму коханому Києві. Не думала, що вона буде легкою, судячи із назви, але і не сильно напружену (після “Крадійки книжок” мені вже ніяке книжкове скло не скло, якщо чесно).
Ходімо тепер по думках
Думка номер 1. Чому в передмові так багато спойлерів? Я прочитала десь половину передмови і перегорнула, бо почався детальний аналіз твору із зазначенням подій. Це трошки зіпсувало настрій на читання, оскільки твір з тих, що стають нецікавими, якщо знаєш кінцівку чи щось, чого точно не буде. Але це мінус у карму видавництва.
Думка номер 2. Сильного феміністичного пориву я не відчула. Так, нам були зазначені наративи, мовляв жінка — недо людина. Із цими наративами Марта не погодилась, але… і не довела зворотного. Вона казала про те, що жінці недостатньо закохатись, аби все було гаразд, але по факту, кохання — єдине, що в неї було в певний момент. Вона не прагнула отримати крахщу посаду. Більше з тим, після її звільнення мені не вистачило того, аби вона опротестувала, як їй і радили. Це б продемонструвало силу жінки, її волю. Натомість вона просто прийняла несправедливу ситуацію як таку, яка б і мала бути.
Думка номер 3. Всі персонажі якісь ніякі. У плані вони всі різні, зрозуміло, яка у кого мотивація, але я для себе не можу виділити когось, хто припав би до душі. Єдине що, то наприкінці мені сподобалась трансформація Льови і те, що він чітко визначився із тим, що для нього буде краще. Усі чоловіки, окрім того ж Льови, схожі у своєму прагненні шлюбу за розрахунком і зовсім не мають тактовності і поваги до жінки, намагаючись отримати її тіло натиском чи хитрістю, а у разі, як отримують відмову — поводять себе, як максимальні ображенки (звільняють, викручують інформацію перед дружиною, приїздять і вихваляються шлюбом).
Ірен максимально інертна і я не зрозуміла її присутності у творі. Тобто її наявність зрозуміла зі сторони Славенка, але не зрозуміла з її власної сторони.
Думка номер 4. Кінцівка викликає думку “а навіщо воно все було”? Як на мене, то більша частина персонажів повернулись до відправної точки: Славенко одружився на Ірен (як і планував), Марта знову має тільки посаду і нормальне помешкання, кооператор, відчуваю, заселить нову дівчину і почне те саме, Дмитро одружився на жінці, яка є просто “ок”, чого йому цілком достатньо. Тобто всі потріпались і мають негативний осад, але ніяких нових звершень воно не дало.
І знову ж таки радію за Льову, бо він єдиний задовольнився своїм почуттям і відправився на пошуки пригод і чогось нового.
Висновки висновки висновки
Твір написаний якісно з точки зору мови, цікаві лексичні звороти. Тема твору інтригуюча, на початку було навіть дуже цікаво. Але розвиток подій, на мою думку, скоріше був занепадом цих подій. Хоча, судячи із післямови автора, він і хотів це донести, а отже втілив свій задум дуже добре.
Плюсом у творі є спроба підняти тему фемінізму, але вона не розгорнута належним чином, як на мене. Також плюсом є відсутність магічного перетілення Славенка в адекватну людину завдяки коханню: це було б дуже комічно та нереалістично.
Проте твір не витягнув на якесь “вау”, а скоріше навпаки залишив “і до чого це все?” після себе.
