Роман залишив дуже хороше враження. Він легко читається, захоплює подіями, персонажами і загальною динамікою. Це не той тип літератури, який змушує постійно копатися в підтекстах, але при цьому він не поверхневий. Тут є чіткі ідеї і сильні сюжетні лінії, які дають про що подумати

«Зелені пагорби Африки» це книга, яку легко не зрозуміти, якщо чекати від неї роману. Тут немає великого сюжету, немає глибокої драми в класичному сенсі. Є полювання. Є конкуренція. Є розмови. І є сам Хемінгуей.

Я являюся великим прихильником письменника, і особисто для мене це письменник, романи якого викликають великі роздуми: про людей, про світ, про природу речей, віру, людяність, жорстокість, соціум, людину в світі та соціумі і т.д., і т.д.

Загалом роман мені сподобався. На початку було дискомфортно вникати в суть, оскільки я не люблю сетинг козацтва та Речі Посполитої. Проте поява Богдана Хмельницького вже в першому розділі втримала мою увагу й викликала інтерес до подальшого читання.

Новела розповідає про двох друзів — Джорджа та Ленні. Двох парубків, які шукають своє місце в цьому світі й мріють про власний дім.