Новела розповідає про двох друзів — Джорджа та Ленні. Двох парубків, які шукають своє місце в цьому світі й мріють про власний дім.
Джордж — лідер цього дуету: він усе продумує, будує плани й приводить їх у дію. Ленні ж виступає своєрідними «руками» дуету завдяки своїй фізичній силі. Водночас саме Ленні часто стає причиною всіх бід, і мене як читача не покидала думка, що він є тягарем для Джорджа — і сам Джордж це усвідомлює.
Чому він не може покинути Ленні, мені так і не стало до кінця зрозуміло. У романі є пояснення з боку самого Джорджа: він розповідає, що колись піджартовував із Ленні, а той усе терпів, і коли жарт ледь не призвів до смерті, Джордж прив’язався до нього — через сором за власні вчинки та через щиру відданість Ленні. Проте з огляду на кількість проблем, які виникали через нього, я не до кінця розумію, для чого така дружба, що постійно руйнує життя. Сказати просто, що це щира дружба, — можливо, але мені цього пояснення бракує. Не виключаю, що це вже моя особиста проблема сприйняття.
Події в романі охоплюють короткий проміжок часу, як і сам текст за обсягом.
Із моментів, які здалися мені особливо цікавими:
Вбивство собаки Кенді. Цей епізод прозоро показує ставлення оточення до самого Кенді. Прямо не проговорюється, але стара, нікому не потрібна собака, яку «треба пристрелити», мимоволі наштовхує на думку, що й сам Кенді сприймає себе так само — як зайвого і приреченого.
Ідея спільного ранчо, коли Кенді, Джордж і Ленні вирішують скинутися й жити для себе. Найбільший внесок робить інвалід Кенді, але саме це підкреслює залученість кожного й спільне прагнення до мети.
Лінія дружини Керлі — побічна сюжетна лінія, яка безпосередньо впливає на фінал. Не заглиблюючись у те, як вона чіплялася до чоловіків, варто зазначити, що її можна зрозуміти: вона була повністю самотньою, фактично ні з ким не спілкувалася і не мала жодної уваги. Назвати її жінкою легкої поведінки, на мою думку, складно.
Кульмінаційним моментом стає випадкове вбивство Ленні цієї жінки. Сцена драматична й логічно підготовлена, якщо звернути увагу на всі «чеховські рушниці» в тексті.
Фіналом роману стає рішення Джорджа вбити Ленні. Добре відчувається, наскільки важко йому дається цей вибір. На мою думку, він робить це з двох причин: по-перше, щоб над Ленні не знущалися й не вбили його жорстоко — він випереджає неминуче. По-друге, щоб Ленні більше не завдав шкоди іншим, навіть якщо робив це несвідомо і без злого наміру. Факт залишається фактом — він руйнував чужі життя.
Висновок: це сильна трагічна історія. Текст написаний легко, але читати його морально важко.
