Annie Ernaux “Happening” Об’єктивно, але це було відносно важко читати, але мала к-сть сторінок врятувала цю ситуацію.
По-перше, стиль Енні особливий. Адже посеред розповіді ти бачиш нотатки зтеперішнім, тобто, як авторка через роки дивиться на цю ситуацію і що вона можедоповнити. Плюс, мемуари – це ніби дивитися на оголену людину, особливо, якЕрні це пише. Таке враження ніби вона дійсно показує оголене тіло перед світом.Пише вона сухо, але саме через це ти відчуваєш усю жорстокість і безвихідність ситуації.
“Happening” – про нелегальнийаборт Енні коли вона була молодою студенткою. Тема – важка, важлива та не зприємних. Адже, сумно усвідомлювати, що раніше світ був переповненийнелегальністю через те, що жінки не мали право на вибір. Особливо, коли це небажана дитина.
Енні описує все до деталей. І мою увагу привернуло те, що вона веде щоденник ідодає нотатки. Знову ж таки геніальний стиль письма.
Тому декілька відміток відмене про які можна проговорити трошки.
П.с у хронологічній послідовності.
I began writing in my journal every evening – the word NOTHING in big, underlined letters. – Чесно, але мені здається, що це страх кожної дівчини затримка місячних. Згадуючи просто свої флешбеки я відчула це речення глибоко. Але енівей у менебули інші причини слава богу не вагітність!!
In my journal I wrote: “Iam pregnant. What a nightmare.” – YES YES AND YES.
My journal read: “He’s leaving me to cope on my own.” – Тіпікал мен момент.
In my journal: “Still nothing. Tomorrow I’m goingback to see the abortionist as hasn’t succeeded.” – Оце уявіть пішли робити нелегальний аборт ірезультату поки ніякого. Я би чокнулась.
We’re both crying in silence. It’s an indescribablescene, life and death in the same breath. A sacrificial scene. – Мені немає чого додати до цього речення.
Просто відчути ці емоції Ерно. “Happening” – це про біль і про жінок. Тут я пригадала, свій відгук на «Жінка в Берліні» історії різні, але ці дві книги чудово показують трагічну і важку долю жінки в суспільстві. Патріархат нікуди не зникнув, ні. Але завжди в таких творах, а вони є автобіографічними у мене виникає сильне захоплення жінками. Адже не мовчимо, у нас є свій голос, своє право і у нас є сила. Сила, щоб подолатицю нескінчену дорогу важких випробувань, які трапляються у нашому житті.
І важко осягнути, що Ерно у свої молоді роки вибраласьз класу робітничої родини, але це клеймо все одно її переслідує. Енні отримуєзнання в університеті, випадково завагітніє, не отримує належної допомоги,хлопець від якого вона могла би отримати дитину просто каже it’s ur business, якийсьінший лікар просто пропонує секс, а потім ліває. Ерно робить аборт, майже негине через кровопролиття, ембріон десь викидує в кущах, а потім намагаєтьсяприховати від батьків правду, адже через нелегальні аборти тебе могли ув’язнитиі через декілька років пише про це мемуар. Геніально і трагічно.
П.с так, я хочу більше про читати творів Ерно, бо мемуари – це моя римськаімперія. Проте це було складно, я перекладала більше, ніж зазвичай, але книгаяк і особистість Анні Ерно заслуговує на увагу.
А більше думок про книжки і мій блог у тг - іренні і книжечки
Дякую, що прочитали!
