“How can one person make another person so happy? What amazing powers we must have, hidden deep inside us?”
Oh Raif. Як було цікаво спостерігати за цим персонажем. Як Raif може любити, яке це було кохання до Maria. Наскільки глибоко це може бути. Невже так буває? Кохати когось до кінця свої днів. Бути відданим тоді, коли обставини змушують рухатися різними шляхами. Проте чи нормально когось кохати маючи власну родину. Згадувати про перше кохання. Як же сильно на нас можуть впливати люди. У всіх аспектах нашого жалюгідного життя.
п.с присутні спойлери!
“You were the one who tought me that another life was possible, and that I had a soul”
“Thank you for giving me the chance to be truly alive”
Хіба це не романтично і сумно водночас?
Наше життя - цікаве. Ми можемо його не цінувати і не знати як жити аж раптом з’являється людина, яка показує, як це дійсно жити життя, проживати його.
Проте ми повертаємося до моменту, що без Maria, Raif забув, що таке жити. Чи не виглядає тепер головний герой жалюгідно? Невже можна віддати своє серце одній людині і душу так, що без неї ти не бачиш сенсу свого життя. І цей період триває роками.
Я дуже давно не думала про кохання і як воно впливає на нас. Як ми змінюємося або ж показуємо свою оголену душу. Кохання Raifа та Maria було неповторним. Хоча, кохання між будь ким неповторне, бо це окрема історія. Вони були дивними. Але хто я така щоб говорити, що правильно, а що ні. Головне - це відчувати зв’язок між вами обома і потім згадувати всі моменти, як це робив Raif.
“I could see every detail of the month we had spent together: every moment shared and every word exchanged. Returning to that moment when I first saw her painting in the exhibition, I lived it all again: I listened to her singing at the Atlantic; and then she came and sat beside me. We visited the botanical gardens, and sat across from one another room, and then she fell ill. These memories were rich enought to fill an entire lifetime”
Це останні рядки і почуття Raifa.
І коротко про правду, про історію цієї нейморівної історії.
Raif переїжджає в Берлін і випадково на виставці бачить портрет жінки, яку пізніше зустрічає вживу. Між ними конект, який зрозумілий тільки їм, який влаштовує їх (чи не зовсім?).
Раптовий переїзд Maria та поверення Raifа до Туреччини. Листи між ними (і обоже, листи - це так романтично. чому зараз це не користується популярністю? писати про свої почуття на папері і відправляти своїй коханній. I wish this haha) І в один момент - тиша. Raif не розуміє і починає багато надумувати. А пояснення дуже коротке і сумне - смерть Maria. І тут вияляється ще їхня самотня дитина, про яку Raif не знав до певного моменту і про яку більше не дізнається і не побачить ніколи. Проте за весь цей періож свого нещасного життя почуття Raifа - це щось фантастичне.
“For ten years I had carried on loving her, loving her with all my heart”
“But now I loved her even more than before”
Ми знову повертаємос до питання наскільки це окей любити людину (яка п.с померла) будучи в шлюбі. Згадувати своє перше кохання, згадувати Maria, яка лишила такий відбиток на головному герої.
Яким трагічним і романтичним може бути кохання. Як часто правильні люди опиняються в неправильний час.
“Oh, Maria, why can’t we sit by the window and talk? Why can’t we open our hearts and souls to each other, as we walk together in silence on a windy autumn evening? Oh, why aren’t you here with me?”
Raif помирає. Помирає з думкою про Maria. З любов’ю до неї. Ох, як це було сумно та трагічно.
РЕМАРКА ВІД МЕНЕ!!!
Цей відгук я написала вперше в ручну одразу після прочитання і хочу поділитися своєю думкою. Писати вручну відгуки і будь-які тексти - це дуже цікавий концепт. Адже ти лишаєш після себе свіжу думку і ти не можеш її стерти як у ворд документі. Тому спробуйте концепт щоденника. Це класно і зараз коли я переписувала текст сюди у свій міні книжковий блог, то побачила деякі недосконалості, але я хочу лишити цей текст таким, який він був на початку. Хоча зараз я можу доповнити деякі свої думки і тд. Але на це є чисті сторінки мого щоденника, які я можу заповнити.
Усім дякую, хто це прочитав! Найти мене можна в інстаграмі - v13saturn або ж ви можете підписатися на мій тг канал про книжки - іренні та книжечки
