Камін яскраво горів, читаючи книгу,
Про життя чи звичайну сатиру.
Не знаю точно, про що вона,
Але другові цікаво,
Сторінка така глибока і ясна.
Попіл готується до сну,
Коли чутки починають звучати.
Та я не злюсь, дружба обіймає,
І все йде далі.
Ніяково, коли погляди
Блукають серед океану зірок,
Мінливих, як теплі сліди родини,
Порожні, немов швидкі машини,
І доля — краплі вологого пензлика на папері.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
