Я ніколи не повернуся додому,
Бо там мене ніхто не чека,
Я знаю яку маєш втому,
Чекати мене - Україно моя,
Знаю як плачеш ночами ти тихо,
Як любиш мене як любили батьки,
Знаю що на тебе найшло зараз лихо,
Знаю що ти захищаєш казки,
Бо ж Україно ти мене кохаєш,
Так щиро як мене ніхто не кохав,
Бо ж Україно тільки ти знаєш,
Як важко мені як ніхто більш не знав,
Я знаю що тим хто з тобою ще важче,
Знаю що в теплі обійми ти їх огорнеш,
Що будеш від них ти снаряди вбивати,
Бо ти не держава а люди авжеж,
Бо ти не держава - ти ріднії квіти,
Ти рідні степи і ти гори Карпат
Бо ж ти не держава а народжені діти,
Діти що покладуть край всіх держав,
Я мразь емігрант - я зрадницький дурень,
Що кинув тебе - у лікарні живу,
Я той що заради їжі й комфорту - продав душу дурную свою
І мусив би я за тебе боротись,
Тримати гвинтівку і бомбу в руках,
Я мусив би вмерти героєм в піхоті.
Кохати тебе як ніхто не кохав.
