Бурні часи після розпаду “совка”.
Історія морської авіації України розпочалася 1992 року. Певною мірою утворення морської авіації випереджало утворення самих ВМС України. Тому перші частини морської авіації, які перейшли під юрисдикцію України, були зараховані не до складу ВМС, а до складу військово-повітряних сил (ВПС).
Першою такою частиною був 555-й морський вертолітний полк, що стояв в Очакові (командир — полковник Сергій Іващенко), який склав присягу на вірність Україні 22 лютого 1992 р. 22 квітня цього ж року полк було зараховано до складу ЗС України. Уповільнене розгортання ВМС України, проте, спричинило те, що цей полк увійшов до складу ВМС ЗС України лише 28 вересня 1993-го.
22 квітня 1992 р. відбулося складання присяги 33-м центром перенавчання та бойового застосування льотного складу авіації ВМФ ім. Є. М. Преображенського (після цього його очолив полковник Раміль Аміров), до складу якого, крім названого 555-го морського вертолітного полку, входила 316-та окрема протичовнова авіаційна ескадрилья. Саме ці частини згодом, у 1993 році, склали основу морської авіації України.
16 березня 1992 р. було видано наказ про зарахування до ЗС України 299-го корабельного авіаполку, розташованого в Саках (селище Новофедорівка), яким командував полковник Євген Кабуров. Тоді ж він першим у своєму полку склав присягу на вірність народу України. 8 квітня склав присягу весь цей полк.
Слідом за тим 10 квітня 1992 р. присягнув на вірність народу України 1063-й центр бойового застосування корабельної авіації у Саках (начальник центру — полковник Віктор Безногих), до складу якого входив знаменитий тренажерний комплекс НИТКА. До складу центру входив і згаданий 299-й корабельний авіаполк. А ще — 100-й корабельний винищувальний авіаполк (командир — полковник Олег Артем’єв), який було заплановано привести до присяги того ж 10 квітня. Проте під впливом розкладових бесід політпрацівника Миколи Россоловського особовий склад полку у своїй більшості присяги не склав і тому полк був зарахований до складу ЗС України лише 1993 року під час створення морської авіації України, що негативно позначилося згодом на долі полку.
Отже, першими морськими льотчиками, завдяки яким постала невдовзі морська авіація України, були полковники Сергій Іващенко та Євген Кабуров.
Незважаючи на те, що перші частини морської авіації з’явилися у складі ЗС України ще у квітні 1992 р., організаційно їх було оформлено лише 4 серпня 1993 р., коли начальником авіації, заступником командувача ВМС з авіації, було призначено генерал-майора Миколу Воловіна. А 18 жовтня 1993 р. було створено командування авіації ВМС ЗС України. Саме цю дату і прийнято вважати днем утворення морської авіації України і саме до цього дня приурочено День авіації ВМС ЗС України.
На жаль, після створення ВМС України вони не отримали належного розвитку. Це можна сказати і про морську авіацію, як про складову частину ВМС. Попередні командувачі ВМС не приділяли належної уваги розвитку авіації українського флоту. А один із командувачів, віце-адмірал Володимир Безкоровайний, навіть висловився так, що «морська авіація є раковою пухлиною на тілі ВМС України». Генерал-майор Віктор Титаренко, перший начальник штабу авіації ВМС, рішуче заперечив таке ставлення до авіації флоту. Начальник авіації генерал-майор Микола Воловін, запрошуючи його на службу, сказав йому крилаті слова: «Це потрібно не мені і тобі — це потрібно Україні».
Розуміючи це, Віктор Титаренко, всупереч тим діячам, які вважали, що в структурах ВМС авіація не потрібна, що ВМС у разі воєнного конфлікту будуть підтримані загальновійськовою авіацією та авіацією ВПС, доводив, що це не так. Що морська авіація призначена для виконання специфічних завдань, для яких потрібне спеціальне навчання льотного складу у мирний час у складі ВМС і під одним командуванням.
Але це так, лірика, поговоримо про структуру…
299 корабельний штурмовий авіаційний полк
299 корабельний штурмовий авіаційний полк (інструкторсько - дослідницький) було сформовано на аеродромі Саки у жовтні 1976 року.
Основним завданням полку було перенавчання особового складу на нову авіаційну техніку ( літаки вертикального зльоту і посадки Як-38) та підготовка його до бойових дій.
В липні 1991 року наказом командувача ВМФ СРСР польоти на Як-38 припинені та даний тип літальних апаратів знятий з експлуатації. На зміну їм приходять літаки Су-25. Полк продовжує виконувати поставлені завдання та розпочинає підготовку екіпажів до польотів з палуби авіанесучого корабля на зльотно-посадковому комплексі «НИТКА».
Наказом Міністра оборони України в березні 1992 року 299 корабельний штурмовий авіаційний полк (інструкторсько - дослідницький) включений до складу Збройних Сил України. 8 квітня 1992 року особовий склад полку під керівництвом командира полку полковника Кабурова Євгена Тимофійовича прийняв Присягу на вірність народу України.
З 12 листопада 1993 року 299 корабельний штурмовий авіаційний полк починає писати свою історію, як складова авіації ВМС України. Нажаль ця історія була невеликою. У квітні 1994 року полк був переформований у 299 окремий штурмовий авіаційний полк, а 10 червня 1996 року виключений зі складу авіації ВМС України.
У подальшому (1 вересня 2003 року) 299 ошап переформований в 299 штурмову авіаційну бригаду Військово – Повітряних Сил Збройних Сил України, а в травні 2004 року бригада змінює місце постійної дислокації та передислокується на аеродром Кульбакіно м. Миколаєва.
100 корабельний винищувальний авіаційний полк
Наказом Міністра оборони України в 1992 року полк був включений до складу Збройних Сил України. Частина техніки та особового складу полку який не прийняв Присягу на вірність народу України вибув до Російської федерації..
До складу авіації Військово – Морських Сил України 100 корабельний винищувальний авіаційний полк увійшов у 1993 році під командуванням полковника Артем’єва Олега Петровича. Надалі, з 1993 року до 1996 року полком командував полковник Телєгін А.В.
100 корабельний винищувальний авіаційний полк проіснував 10 років та був розформований у 1996 році.
В середині 90 – х років минулого століття ВМС України як й вся країна пройшли складний шлях. Формування та удосконалення структури, відсутність достатнього фінансування змінювали завдання ВМС та їх складових. Згідно Директиви Міністра оборони України, наприкінці 1995 року, Командування авіації ВМС України було переформовано в Управління морської авіаційної групи (МАГ) ВМС ЗС України. Змінився склад авіації вітчизняного флоту тому були змінені її завдання.
Командиром МАГ ВМС України у 1996 року був призначений полковник Коваль Володимир Іванович.
Начальником штабу – першим заступником командира МАГ ВМС ЗС України був призначений полковник Омелаєнко Анатолій Григорович.
До складу Морської авіаційної групи входили
Бойові частини:
555 морський вертольотний полк (м.Очаків) ;
316 окрема морська авіаційна ескадрилья (м. Миколаїв);
9 окрема змішана морська авіаційна ескадрилья (смт. Новофедорівка).
Частини забезпечення:
66 окремий батальйон аеродромно – технічного забезпечення (м.Очаків);
285 окремий батальйон зв’язку та радіотехнічного забезпечення (м.Очаків);
97 комендатура забезпечення (смт. Новофедорівка);
220 вузол зв’язку (смт. Новофедорівка);
За часи існування управління Морської авіаційної групи командуванню цього органу військового управління вдалось зберегти морську авіацію як рід ВМС ЗС України. Крім підтримання справності авіаційної техніки та повітряного вишколу льотних екіпажів особовий склад частин приймав участь у міжнародних навчаннях та миротворчих операціях, вперше виконано польоти на повітряну розвідку корабельних угрупувань Об’єднаних Військово-Морських Сил НАТО в західній частині Чорного Моря, вперше в історії держави на військовому параді з нагоди 10-ї річниці незалежності України екіпажі літаків та вертольотів авіації ВМС ЗС України продемонстрували свою майстерність над Хрещатиком, представники пошуково – рятувальної служби здійснили стрибки з парашутом на Північному полюсі та багато інших справ було зроблено для становлення авіації вітчизняного флоту та його розвитку.
555 морський вертольотний полк.
555 авіаційний полк (дослідницько-інструкторський) був сформований на підставі наказу Міністра оборони СРСР 10 червня 1959 року у м. Очаків. Частина підпорядковувалась начальнику 33 Навчального Центру авіації Військово-Морського Флоту. Основним завданням полку було освоєння нової авіаційної техніки та перенавчання льотного складу авіації усіх флотів СРСР на нову техніку що надходила на озброєння морської авіації. В залежності від авіаційної техніки, завдань що виконувались полк в різні роки змінював свою назву.
На момент розпаду СРСР він мав назву 555 протичовновий вертольотний полк (дослідницько-інструкторський)
22 лютого 1992 року особовий склад полку прийняв військову Присягу на вірність народу України. 28 вересня 1993 року 555 протичовновий вертольотний полк (дослідницько-інструкторський) включений до складу Військово-Морських Сил України.
З листопада 1993 року полк включений до складу авіації Військово-Морських Сил України.
З грудня 1995 року 555 протичовновий вертольотний полк включений до складу Морської авіаційної групи Військово-Морських Сил України.
На підставі Директиви Міністра оборони України 28 грудня 1998 року 555 протичовновий вертольотний полк перейменований у 555 морський вертольотний полк Морської авіаційної групи Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
Основні завдання 555 морського вертолітного полку:
-викриття надводної і підводної обстановки у визначених районах моря;
-стеження та знищення підводних човнів противника;
-пошуково-рятувальне забезпечення сил в морі ;
-пошук та знищення підводних диверсійних сил та засобів противника;
-забезпечення наведення на корабельні сили противника своїх ударних сил та видача їм цілевказівок;
-повітряна вогнева підтримка військ берегової оборони;
-перевезення й десантування повітряним та наземним способом тактичних десантів;
-пошук та знищення малорозмірних морських та наземних цілей.
За час перебування у складі морської авіації України особовий склад полку брав участь в операціях по перевезенню біженців на території Грузії. Екіпажі вертольотів палубного базування Ка-27 на борту фрегата "Гетьман Сагайдачний" з дружнім візитом відвідували Францію (міста Париж, Марсель, Тулон, Гавр, Руан) та Сполучені Штати Америки (Військово - Морську Базу ВМС США НОРФОЛК). Особовий склад полку приймав щорічно приймав участь у міжнародних навчаннях "Сі-Бриз", "Фарватер Миру", "Козацький степ" та інших. Неодноразово екіпажі полку демонстрували свою майстерність на урочистих заходах держави, повітряних парадах, надавали допомогу та рятували людей на морі.
555 морським вертолітним полком у складі авіації ВМС України командували:
полковник ІВАЩЕНКО Сергій Яковлевич з 30.07.87р. по 15.04.97р.
полковник ТРОФИМОВ Юрій Михайлович з 15.04.97р. по 11.05.00р.
полковник ЄРЕМЕЄВ Володимир Васильович з 22.06.00р. по 26.12.02р.
полковник МОСКАЛЬОВ Юрій Володимирович з 17.01.03р. по 30.10. 04р.
В жовтні 2004 року 555 морський вертольотний полк Морської авіаційної групи Військово-Морських Сил Збройних Сил України був розформований, визначена авіаційна техніка та особовий склад передані на формування морської авіаційної бригади Військово-Морських Сил Збройних Сил України у смт. Новофедорівка, Сакського району АР Крим.
316 окрема морська авіаційна ескадрилья.
316 окрема протичовнова авіаційна ескадрилья сформована у червні 1985 року на підставі директиви Міністра оборони СРСР. Ескадрилья входила до складу 33 Центру бойової підготовки і перенавчання льотного складу ВМФ (м.Миколаїв).
В квітні 1992 року особовий склад 316 окремої протичовнової авіаційної ескадрильї прийняв присягу на вірність Народу України.
З 23 січня 1996 року ескадрилья увійшла до складу авіації Військово-Морських Сил України .
26 квітня 1999 року 316 окрема протичовнова авіаційна ескадрилья переформована в 316 окрему морську авіаційну ескадрилью Морської авіаційної групи ВМС ЗС України.
316 окремою морською авіаційною ескадрилью у складі авіації ВМС України командували:
полковник СИНЕНКО Леонід Олексійович з 20.04.85р. по 12.08.92р.
підполковник ЄМЕЛІН Володимир Іванович з 12.08.92р. по 27.08.98р.
підполковник МУХІН Олександр Федорович з 27.08.98р. по 05.04.01р.
підполковник АБРАМЧУК Олександр Васильович з 05.04.01р. по 2004р.
У жовтні 2004 року 316 окрема протичовнова авіаційна ескадрилья Морської авіаційної групи Військово-Морських Сил Збройних Сил України розформована і припинила своє існування. Особовий склад та авіаційна техніка були передані для формування морської авіаційної бригади.
9 окрема змішана морська авіаційна ескадрилья
На підставі директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил України 06.01.1995 року сформована 9 окрема транспортна авіаційна ескадрилья, місце дислокації смт. Новофедорівка Сакського району АР Крим.
В липні 1999 році на підставі Директиви Заступника Міністра оборони України – Командувача Військово-Морських Сил України 9 окрему транспортну авіаційну ескадрилью перейменовано в 9 окрему змішану морську авіаційну ескадрилью.
9 окремою змішаною морською авіаційною ескадрилью у складі авіації ВМС України командували:
майор САЧЕВСЬКИЙ Степан Федорович з 30.04.95р. по 20.12.96р.
підполковник ВОЙТЮК Віктор Олексійович з 02.09.97р. по 30.10.04р.
У 2004 року 9 окрема змішана морська авіаційна ескадрилья Морської авіаційної групи Військово-Морських Сил Збройних Сил України розформована і припинила своє існування. Особовий склад та авіаційна техніка були передані для формування морської авіаційної бригади.
Підходимо до створення МАБ..
Згідно Указу Президента України «Про реформування ЗС України» на другому етапі реформування ЗСУ у 2004 році військові частини МАГ ВМС України були розформовані, а на їх базі була створена морська авіаційна бригада.
8 грудня 2004 року була підписана директива начальника Головного штабу ВМС ЗС України «Про сформування морської авіаційної бригади на фондах Морської авіаційної групи».
Морська авіаційна бригада є військовою частиною тактичного рівня й підпорядкована командувачу ВМС ЗС України.
Днем створення військової частини визначено 20 серпня 2004 року.
14 жовтня 2008 року морській авіаційній бригаді присвоєно найменування за місцем дислокації: Сакська морська авіаційна бригада.
Першим командиром бригади був призначений полковник МОСКАЛЬОВ Юрій Володимирович, який очолив її та керував бригадою до 2006 року.
З 2006 року бригадою командує полковник ХОМЕНКО Володимир Володимирович.
На сьогодні Сакська морська авіаційна бригада включає:
управління бригади;
основні підрозділи:
авіаційну ескадрилью (літаки: Бе-12 (вже не літають), Ан-26, Ан-2);
вертолітну ескадрилью (корабельні вертольоти: Ка-27 (різних модифікацій), Ка-29; вертольоти Мі-8, Мі-14, )
підрозділи забезпечення: батальйон зв'язку та радіотехнічного забезпечення польотів;
батальйон аеродромно-технічного забезпечення;
роту матеріального забезпечення;
технічно-експлуатаційну частину авіаційної техніки,
спеціальну інженерну службу;
рятувальну парашутно-десантну групу;
взвод охорони, метеогрупу та інші.
І після цього авіація ВМСУ, як і в цілому Збройні Сили України, по-трохи деградували, аж до подій 2014го року..
10-а Сакська окрема морська авіаційна бригада вивела свою техніку з Криму під носом у ворога. Її командири самостійно прийняли це рішення, поки влада в Києві їм як мантру повторювала «тримайтеся». Цей вихід став першою перемогою Збройних Сил України у своїй новітній історії.
Події в Криму на початку 2014 року змінили бригаду назавжди. Все те, що сталося з ними ще потребуватиме скрупульозного аналізу.
Забігаючи наперед, потрібно сказати, що командування бригади та частину особового складу можна вважати взірцем справжнього патріотизму. Ці військовослужбовці без пафосу, спокійно та по-військовому стримано служать народу України та без рекламного галасу перед камерами залишаються вірними присязі.
Солдати і офіцери бригади бригади з великою уважністю та тривогою спостерігали за тим як розгортаються події на Київському Майдані. Морським льотчикам було зрозуміло, що ситуація в країні розвивається дуже стрімко і що потрібно постійно бути напоготові, щоб захистити державу.
Після того як в Україні перемогла Революція Гідності, в Криму почалися незрозумілі рухи антидержавного характеру. Місцеві населення боялося приходу міфічних «бандерівців», «Правого Сектору». Путін в цей же час почав реалізацію свого первинного плану щодо анексії Кримського півострова.
Блокування та подальше захоплення баз розташування Збройних Сил України були основним завданням для росіян.
Так як аеродром в Новофедорівці має стратегічне військове значення, то так звані «зелені чоловічки» з’явилися тут майже одразу. 27 лютого вони приїхали до місця розташування бригади. Свій «ввічливий» приїзд вони пояснили тим, що будуть допомагати військовослужбовцям підрозділу обороняти аеродром від проникнення туди бійців «Правого Сектору», які от-от нагрянуть. В цей же день була оголошена повна бойова готовність.
Командування ж флоту дало наказ здати зброю, Денис Березовський- командувач ВМС перейшов на сторону окупанта.
«Зелені чоловічки» у військовій формі без жодних розпізнавальних знаків розмістилися в готелі КБ «Сухой». Як пізніше виявилося цими «зеленими чоловічками» були бійці Головного розвідувального управління МО Російської Федерації з міста Самара. Сюди вони прибули зі стрілецькою зброєю на КамАЗах. Вони не втрачаючи часу відразу спробували заблокувати КПП.
Як і наставляв їх президент Росії Путін «зелені чоловічки» почали використовувати місцевих екзальтованих осіб для блокування частини. Спочатку цих невідомих озброєних людей було близько 50 осіб. В бригаді ж кількість особового складу була приблизно 900 осіб.
Дещо пізніше 2 березня їм на допомогу прийшов депутат Верховної Ради Криму Валерій Гриневич (до речі співробітники ФСБ Росії затримали його 15 жовтня 2015 року за отримання хабаря в особливо великому розмірі), який разом з місцевими продовжували вмовляти командира бригади скласти зброю і перейти на службу «народу Криму». Як і всі свої попередні рази вони отримали рішучу відмову.
З великими занепокоєнням командири та особовий склад бригади спостерігали за тим, як поступово захоплювався аеродром та військова частина в Бельбеку. І їм стало зрозуміло, що скоро таким же способом «зелені чоловічки» пропустивши вперед «народ Криму» захопить і їх техніку та склади.
Тодішній командир 10-ї бригади Хоменко Володимир Володимирович сильно хворів і зрештою помер 6 березня 2014 року.
Виконуючим обов’язки командира став заступник комбрига з льотної підготовки Ігор Бездай. На похорони Хоменка приїхали також представники і ВМС ЧФ Російської Федерації висловити свої співчуття. До речі, військові РФ у своїх приватних розмовах з українськими не розуміли, що творять їх вище керівництво держави.
Командування бригади чітко розуміло, що якщо дотримуватися «дієвої» команди «тримайтеся» від вищого політичного керівництва та військового командування держави ,то можна втратити все.
Всі обговорення офіцерів зводилися до того, що потрібно діяти швидко, сміливо та нестандартно. Адже що вони могли зробити проти добре підготовлених спецпризначенців? Оборона аеродрому у випадку збройного штурму була б нетривалою.
Льотчики до останнього сподівалися, що на їх аеродром дуже скоро висадяться українські десантники і почнуть зачищати територію, захоплену ворогом. Але цього, на жаль, не відбулося.
Командир бригади самостійно прийняв відповідальне рішення перебазувати техніку підрозділу на інший аеродром в континентальній частині України. Але постала серйозна проблема: куди ж саджати літаки та гелікоптери. Добре проаналізувавши всі варіанти, прийняли рішення летіти в Миколаїв, де аеродром відповідав вимогам військової авіації та був відносно недалеко.
О шостій ранку 3 березня Ігор Бедзай повідомим своїм офіцерам, що він остаточно прийняв рішення вивести бойову техніку бригади.
Цей план не був доведений до вищого військового керівництва, повідомили лише заступника командувача ВМС з авіації, але не зазначаючи деталей операції. Адже командир і керівні офіцери переживали, щоб не було витоку інформації. Було зрозуміло, що за ними ведуть спостереження та прослуховують. Всі, хто був задіяний в операції, посилено готувалися до ефективного її здійснення.
Початок був запланований на 13.00, адже в цей час російські загарбники обідали, тому трохи послабляли свій контроль за аеродромом.
Перед льотчиками було багато незрозумілого та небезпечного, як відреагують спецпризначенці, які оточили аеродром, яка буде реакція українського командування, чи не будуть вважати їх зрадниками, чи не піднімуть у повітря росіяни своїх перехоплювачів? Але рішення було прийнято, і наказ командира необхідно було виконувати.
Погода в цей день була чудова для вильоту, закінчувалися останні приготування. Всі вели себе так, ніби нічого не відбувається, всі працюють в штатному режимі. Ворог нічого не підозрював.
Для того, щоб досягти повного ефекту несподіванки, було вирішено, що гелікоптери злітають з місць стоянки, а літаки вже зі злітної смуги.
Запустили двигуни, командир зібрав льотчиків і побажав успішного завершення операції.
Першими у повітря знялися гелікоптери за ними АНи, а от у амфібії Бе-12 могли виникнути проблеми, російські спецназівці почувши ревіння моторів, вискочили на злітну смугу, але вже було пізно. Вся літаюча техніка бригади вже була над морем.
Вся операція із виведення техніки з аеродрому в Новофедорівці зайняла 5 хвилин. Це було справжнім шоком для російського військового керівництва. Їм було важко в це повірити, в них з-під носа вийшли українські літаки та гелікоптери.
Летіли дуже низько, щоб у росіян не було можливості їх визначити та перехопити, також зберігали повне мовчання у радіоефірі. Як виявилося пізніше, росіяни все ж вислали погоню. З Гвардійського були послані два Мі-24, але українські льотчики застосували інтенсивні радіоперешкоди, і погоня росіян не вдалася.
На аеродромі залишився лише один гелікоптер, який був після капітального ремонту. Але згодом забрали і його. Після цієї вдалої операції, спецназівці РФ отримали наказ стріляти. Приїхали також бойовики з Чечні, які розповіли, що сюди вони приїхали по Дмитра Яроша та Сашка Білого з «Правого Сектору», і що вони скоро будуть в Києві. Їх завдання було охороняти летовище і всі в’їзди/виїзди з нього. Але це вже не мало жодного сенсу, техніка вся була переведена, а українські військовослужбовці не мали наміру переходити на їх сторону.
17 березня кадирівців змінили бійці морської піхоти РФ, але ці вже прибули з бойовою технікою. Почали захоплювати адміністративні об’єкти. До того часу вже був захоплений штаб Військово-Морських Сил ЗСУ і вже взагалі не було зрозуміло, що робити в цій ситуації.
Командування бригади здійснило спробу поспілкуватися з вищим керівництвом держави: Турчиновим, Яценюком, але окрім порожніх обіцянок і магічного слова «тримайтеся» не почули нічого.
Після проведеного незаконного референдуму про статус Криму, до бригади прибуло командування Чорноморського Флоту Російської Федерації і почало проводити перемовини про здачу, при цьому вони заявляли, що українські військовослужбовці тут вже знаходяться незаконно. Мовляв, так вирішив «народ Криму». Вкотре керівництво бригади їм відповіло рішучою відмовою покинути частину.
22 березня до місця розташування бригади під’їхали автобуси з нібито жителями Криму. Дещо пізніше стало відомо, що вони всі з Росії, і поняття не мають де знаходяться. І знову ж таки керуючись заповідями свого президента росіяни пішли на штурм, використовуючи як живий щит цих «корєнних житєлєй Криму».
Там же стояли російські ЗМІ на випадок, якщо українці почнуть стріляти в «бєзоружних людєй». Таким методом вони почали захоплювати адміністративні будівлі частини. Українські військові оборонялися як могли, але на аеродромі було дуже багато місць звідки можна було проникнути. Сили сторін були явно нерівними.
Командир прийняв рішення здати зброю під спільну охорону. Арсенал зброї охороняли представник від бригади та російський військовослужбовець.
Росіяни були вражені непоступливості українців, у приватних розмовах вони зізнавалися, що чекали те, що українські військові частини вже чекатимуть їх з піднятим російським прапором, а не захищатимуться так вперто. До того ж, вони жалілися, що не весь «народ Криму» їх підтримував.
Після того як на вищому дрежавному рівні було погоджено вихід особового складу бригади на материкову частину України, військові почали збиратися до перебазування на нове місце, до Миколаєва.
Виїжджали на власному транспорті, велику допомогу їм надали волонтери Ганна Сандалова і кінорежисер Олег Сєнцов.
6 квітня, біля КПП частини стояли російські морські піхотинці, між ними і українськими військовослужбовцями виникла словесна перепалка. Ті, що стояли на КПП викликали озброєний підрозділ, який влаштував гонитву за українцями. І вже в гуртожитку майор Станіслав Карачевський був вбитий пострілами впритул, ще одного українця Артема Ярмоленка взяли в полон.
Після цього інциденту почалися інтенсивні переговори з російською стороною щодо передачі цього військового. Сім’я вбитого офіцера ВМС Станіслава Карачевського виїхала до України. Без батька залишилися двоє дітей: син та дочка. Росіяни пропонували їм тут залишитися, дати найкращі умови, але вдова була рішучою.
Волонтери істотно допомогли бригаді облаштуватися на новому місці. Місцеве населення теж радо зустріло військовослужбовців 10-ої бригади. Підрозділ почав відновлювати свою боєздатність. Знову ж таки завдяки волонтерам Юрію Бірюкову та Неллі Стельмах. Поступово перевезли на нову базу свою техніку, яку не забрали відразу з Криму.
Необхідно зазначити, що бригаду залишило близько 70% особового складу. Але процес відновлення йшов дуже швидко, бо дуже багато людей йшло записуватися служити в цю військову частину.
Після цього бригада почала відновлюватися,проводити навчання та намагатися підтримувати у справному стані техніку..
У 2017 році під час святкування Дня Флоту над Одесою виконував демонстраційні польоти вертоліт-амфібія Мі-14ПЧ (протичовновий) бортовий номер “35 жовтий” – вертоліт, який близько 10 років знаходився у нельотному стані та очікуванні ремонту.
Вертолітна ескадрилья 10-ї Сакської бригади морської авіації отримала відремонтований вертоліт-амфібію Мі-14ПЧ бортовий номер “35 жовтий”, серійний – 78494.
Вертоліт близько 10 років знаходився в очікуванні ремонту на стоянці у Новофедорівці (Автономна республіка Крим), а після окупації Криму був автотранспортом у напів розібраному стані доставлений на аеродром Кульбакіно (м. Миколаїв), де базується 10-та МАБ.
Згодом в бригаду був переданий Ка-226 та один Ан-2.
В 2019 році ДП “Авіакон” намагався освоїти ремонт Ка-27, але співвісна схема чуттєво відрізняється від класичної в плані обслуговування і ремонту,особливо якщо твоє підприємство ніколи не займалося вертольотами Камова.
Згодом в листопаді 2019-го року в бригаду був переданий модернізований Ми-14ПЧ.
Окрім ремонту на гелікоптері встановлені сучасний радіозв’язок та навігаційне обладнання.
Серед обладнання, яке було встановлено на гелікоптер:
метеолокатор Honeywell RDR 2100
багатофункціональна апаратура навігації та зв’язку Garmin GTN-750
навігаційний індикатор Garmin GI-106B
авіаційні шоломи THL-5NV
курсовертикаль Sandel SG102-200
новими системами внутрішнього зв’язку (разом з підсилювачем та абонентським апаратом)
сигналізатор обледеніння
компас NV2C
спеціальні антени
Також в бригаду по-трохи почали поставляти Ми-8МСБ-В.
В 2020-му році Ан-26 Б/Н 10 був помічений з авіабомбами типу ФАБ, ймовірно, під час непублічних навчань.
В 2020-2021 роках почергово були модернізовані(швидше просто капітально відремонтовані) обидва Ан-26.
Аж згодом, в січні 2021 року, з’явилася дуже цікава новина..
кціонерне товариство «Мотор Січ» переробить гелікоптер Мі-2 у морську версію на замовлення Міноборони України.
Про це написало видання Defense Express з посиланням на заступника Міністра оборони України Олександра Миронюк.
Він призначений для посилення морської авіації ВМС ЗС України, а також озброєння корветів за турецьким проєктом Ada.
Роботи відбуватимуться у декілька етапів, на першому до кінця 2021 року очікується отримання гелікоптера для базування на суходолі.
На ньому мають бути замінені всі аналогові системи на цифрові.
До 2023 року – створення вертольоту для корвета, що передбачає встановлення механізму складання лопастей, щоб він зміг розміститися у ангарі корабля. Передбачається його виконання у двох версіях – пошуково-рятувальній та протичовновій, – розказав заступник Міністра оборони України Олександр Миронюк.
Тобто на кінцевому етапі Міністерство оборони України ставить перед запорізьким підприємством завдання створення заміни для радянських гелікоптерів Ка-27.
Ситуація відверто комічна і абсурдна.
Ми-2МСБ добрий навчальний вертоліт, але намагатися зробити з нього бойовий чи морський це абсурд.
На щастя проект швидше за все “загнувся”.
І вже в кінці 2021-го року Командувач ВМС України контрадмірал Олексій Неїжпапа заявив,що ВМСУ прагнуть замінити вертольоти Камова.
«Будемо шукати рішення щодо заміни вертольотів палубної авіації. Це дуже важливо. Адже на сьогодні в ВМС є вертольоти серії Ка («Камов»), ще радянські. Усі запчастини цих вертольотів виготовляються тільки в РФ. Тож ми ведемо роботу щодо заміни цієї платформи Ка на іншу. Розв’язати це питання треба, адже в перспективі ми матимемо чотири корвети і фрегати, тож потреба в палубній авіації у нас велика», – сказав Неїжпапа.
На запитання журналіста, чи це буде якась Західна платформа, командувач відповів:
«Є два варіанти. Мова про вітчизняну та іноземну – тобто або самим будувати, або закупити чи отримати вертольоти від наших партнерів. Думаю, доцільніше буде взяти іноземну. Адже якщо брати вертольоти для сухопутних військ, для забезпечення, то мова йде про десятки й сотні машин. А вертольоти палубної авіації – це до п’яти-шести. Тобто розробляти окремий вертоліт, палубний – це не дуже доцільно з економічної точки зору. Однак це рішення буде приймати Міністерство оборони».
Повномасштабна війна.
10-та МАБ зустріла війну, як і всі інші авіаційні частини - з попередньою передислокацією на запасні аеродроми/точки для запобігання ракетному удару і збереження техніки.
Та згодом… У травні 2022..Захищаючи Україну загинув льотчик Ігор Бедзай…
Офіцер Військово-Морських Сил, заступник Командуючого ВМС з авіації, полковник.
Завдяки ньому в 2014 10-та МАБ змогла вирватися з окупованого Криму, та сісти в Миколаєві.
Був командиром 10-ої МАБ з 2014 по 2019,а після був переведений на вищу посаду в Командування ВМС.
Будучи заступником командувача з авіації та старшим інспектором-льотчиком Командування ВМС, завжди вилітав на виконання надскладних завдань. Так сталося і 7 травня 2022 року, коли він замінив собою в екіпажі молодого пілота, в якого в лютому народилася дитина. Під час здійснення пошуково-рятувальних заходів у районі гирла річки Дунай завдяки філігранній майстерності Ігоря Бедзая, після двох пострілів гарматою з ворожого винищувача Су-30, вертольоту вдалося вивернутися. Проте випущена з цього ж літака керована ракета Р-73 уразила Мі-14 і він із п’ятьма українськими військовими на борту впав на території Одеської області..
24 червня 2022 року, відповідно до Указу Президента України, з метою увічнення пам'яті про Героя України полковника Ігоря Бедзая, його мужність та героїзм, незламність духу, виявлені під час захисту незалежності та територіальної цілісності України, зважаючи на зразкове виконання покладених завдань особовим складом 10 морської авіаційної бригади Військово-Морських Сил Збройних Сил України, бригаді було присвоєно ім'я Героя України полковника Ігоря Бедзая та надалі бригада стала іменуватися «10 морська авіаційна бригада імені Героя України полковника Ігоря Бедзая Військово-Морських Сил Збройних Сил України»
Вічна пам’ять справжньому офіцеру.
Трохи пізніше, в листопаді 2022, з’явилася інформація про бажання Великої Британії передати Україні вертольоти WS-61 Sea King.
У грудні Міністерство оборони Великої Британії повідомляло, що Королівські Військово-морські сили провели навчання 10 екіпажів гелікоптерів Sea King для Збройних Сил України.
І в січні 2023 Олексій Рєзніков офіційно повідомив про прибуття першого борта в Україну.
В квітні 2023 BBC випустили репортаж про роботу “Сі Кінгів”
Наразі це єдиний новий тип вертольотів, який отримала Україна за півтори року повномасштабної війни.
Сподіваюсь в майбутньому авіація ВМСУ не буде забута, як після здобуття Незалежності, і ця сфера буде активно розвиватися.
Дякую, що дочитали до кінця.
Якщо є бажання підтримати,то ось реквізити.
Джерела:
