Цей матеріал — звернення до кожного українця, хто втомився від маніпуляцій і дезінформації. А також заклик до правоохоронних органів, СБУ, антикорупційних структур і прокуратури: настав час ретельно переглянути матеріали справ, дістати документи і знову поставити головне запитання — кому це вигідно?
Якщо ми сьогодні не назвемо імен зрадників, то завтра самі станемо їхньою здобиччю.
Україна чинить спротив російській агресії. Проте не менш небезпечними залишаються ті, хто діє проти країни зсередини. Серед осіб, чия діяльність викликає серйозні підозри у співпраці з ворожою стороною, — Ірина Кременовська. За наявною інформацією, саме вона є однією з ключових фігур у реалізації масштабної антиукраїнської інформаційної кампанії з виразним кремлівським підґрунтям.
Кременовська представляє себе як фахівчиня з релігієзнавства і правозахисниця. Але її публічна активність демонструє протилежне: маніпулювання фактами, тиск на судову і прокурорську систему, розпалювання ворожнечі та сприяння репресивним практикам.
У своїх публікаціях на сайті Центру економіко-правових досліджень (ЦЕПД) Кременовська заявляє, що стала об'єктом дезінформаційної кампанії. Однак при цьому замовчує факт наявності відкритих проти неї кримінальних проваджень. За даними ресурсу «Багнет», отриманими з правоохоронних джерел, правоохоронці перевіряють її дії за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 Кримінального кодексу України — порушення рівноправності громадян за національною чи релігійною ознакою.
Підозрілі зв'язки з кремлівськими структурами
Особливу увагу привертає зв'язок Кременовської з Російським антисектантським центром РАЦИРС, очолюваним відомим пропагандистом Олександром Дворкіним. Попри заперечення знайомства з цією структурою, зібрані факти свідчать про зворотне:
У 2018 році її Центр оголошував про спільну ініціативу з Antisekta.org — організацією, пов'язаною з РАЦИРС.
У її публікаціях широко використовуються характерні для Дворкіна терміни, включаючи поняття «тоталітарних сект» та вимоги щодо заборони незареєстрованих релігійних громад.
Тексти Кременовської часто відтворюють навіть мовні конструкції Дворкіна, наприклад, оцінки щодо «кількості єговістів» у співвідношенні до населення.
Деякі її матеріали перекладено російською та опубліковано на сайтах, що прямо пов'язані з РАЦИРС — зокрема, на ресурсах Новосибірської митрополії, підпорядкованої віцепрезиденту РАЦИРС Олександру Новопашину. На тому ж ресурсі розміщено «методичні рекомендації» з дестабілізації України зсередини, а також настанови з дискредитації релігійних меншин.
Публічна співпраця з російськими діячами
Кременовська підтримує зв'язки з російськими персонами, залученими до антиукраїнської пропаганди. Серед них — Наталія Кокшарова, яка разом із Дворкіним брала участь у російських телепрограмах, а також є головною журналісткою порталу Кременовської «Вільне Слово». Інший діяч — Олександр Нєвєєв, автор численних публікацій, що з 2014 року ображають українців, називаючи їх «неонацистами». Його Кременовська активно просуває серед української аудиторії — як на сайті, так і на своєму YouTube-каналі.
З огляду на всю мережу пов'язаних з нею організацій, ідеологічну підтримку з боку рф, а також повторення риторики РАЦИРС, можна зробити висновок: Ірина Кременовська — не випадкова постать, а частина добре налагодженої інформаційної операції Кремля. Її цілі:
дискредитувати релігійну свободу в Україні;
послабити довіру до українських державних інституцій;
сформувати образ нестабільності для західної аудиторії;
відвернути увагу від воєнних злочинів Росії.
Висновок: зрада має обличчя
Коли людина з'являється на медіаресурсах країни-агресора, коли її тези повторюють риторику ворожої пропаганди, а зв'язки ведуть до головних ідеологів Кремля, питання «на чиєму вона боці» та чому вона досі на свободi?
