"Перехресні стежки" Франка
Абсолютно шикарна повість. Перше питання, яке у мене виникло: чому це ніхто не екранізує? Але, як виявилося, буквально перший український серіал був знятий за "Стежками" — міні-серіал "Пастка" 1993 року зі Ступкою, Хостікоєвим і Сумською. До речі, в тому ж таки 1993 році Бійма встигає зняти ще й "Злочин з багатьма невідомими", теж за Франком. Це взагалі бомба-ракета! Я не знаю, де він у 1993 році брав на це гроші. І, маючи гроші, чому він звертається саме до Франка, а не займається, наприклад, криптовалютою?)
Щодо "Пастки", серіал чарівний, майже дослівний, але є суттєві акценти, які псують враження. Перше — це образ Стальського. У повісті є епізод, коли Рафалович пригадує, як Стальський, його репетитор, який жив разом із учнями, переховує ковбасу, яку погриз кіт. Він влаштовує пастку на кота, ловить його і катує декілька днів.
"Стальський мучив кота найрізнішими способами: бив його в мішку наосліп, вішав за шию, прищемивши хвіст розколеним з одного кінця поліном, виривав пазури, випікав очі, колов шилом, напихав у ніс товченого перцю і скла."
Цей епізод у серіалі замінили на те, як Рафалович читає "Кобзар". Стальський знаходить заборонену літературу у хлопчика і знущається. Погодьтеся, читати моралі учневі й випікати очі коту — це зовсім інший образ!
Далі в повісті Стальський одружується й уже катує дружину, про що він, власне, напившись, і сповідається Рафаловичу. Вони вже 10 років мовчать у шлюбі. У серіалі цієї сповіді немає, і видається, що Стальський просто нещасливо одружився. Ступка плаче на камеру, і глядач навіть співчуває трагічній фігурі Стальського.
Далі мені вже стало не дуже цікаво, і я не дивився. Повість же перенасичена різноманітним юридичним матеріалом: від кричущих випадків убивства дітей
"Фізик приїхав віспу щепити і защепив усі діти зопсованою коров’янкою. Замість віспи прищепив гангрену – і отсе сьогодні семеро ми їх поховали. А п’ятеро ще мучиться."
до шахраїв, які прикидалися місцевим ТЦК:
– Та був у нас у селі, в громадській канцелярії, і оголосив: навесні буде велика війна, а взимі незадовго буде велика бранка. Будуть брати всіх, хіба кривих та сліпих ні, а кого візьмуть, то зараз у мундур, до обрихтунку, а потім зараз до огню. А хто би хотів реклімуватися або й так увільнитися, то нехай удасться до него. Він один може то зробити. Правда, що то буде троха коштувати, але іншої ради нема.
– А питали ви його, кілько би то коштувало?
– Казав, що найменше п’ять соток.
– Видно, на багачів полює. Ну, і що ж, зголосилися деякі до нього?
Франко змальовує весь зріз суспільства: від селян до графа, політичний устрій і систему економічних відносин. Реально, одна повість Франка вартує цілого курсу історії! Десь схоже враження у мене було від його статті про упирів: "СОЖЖЕНІЕ УПЫРЕЙ ВЪ с. НАГУЕВИЧАХЪ ВЪ 1831 г.". http://litopys.org.ua/rizne/star05.htm Це вам не "Садок вишневий коло хати" і не пасторальні вечори Диканьки, а якийсь документальний хорор у стилі Лавкрафта!
Коротше, сподіваюся, я вас надихнув, і вас зацікавить Франко.
