Як еколог, я вітаю рішення парламентського Комітету з питань екологічної політики — нарешті у фокусі не “паперові” ініціативи, а системні зміни. Цього тижня депутати розглядали ключові законопроєкти, що формують нову рамку екологічного управління
В Україні про «зелений» перехід говорять часто, але далі розмов справа не йде. Система вуглецевого оподаткування, яка мала б стимулювати промисловість до скорочення викидів, перетворилась на звичайний фіскальний інструмент.
Щохвилини на планеті гине одна людина від наслідків зміни клімату. Це не поетична метафора, а цифра з останнього звіту Lancet Countdown on Health and Climate Change. Від спеки помирає вже на 23% більше людей, ніж у 1990-х.
Президент підписав Закон №11355 «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення». Нарешті Україна переходить від «паперової екології» до системного екоконтролю, який відповідає стандартам ЄС.
Коли я читаю новини про те, що до кінця року державні установи України планують встановити близько 200 сонячних електростанцій, у мене змішані почуття. З одного боку — нарешті бачимо системний рух у бік енергонезалежності, а не черговий круглий стіл про «зелений перехід».
Новий звіт Ініціативи з обліку воєнних викидів за підтримки «Екодії» підсумовує три роки повномасштабного вторгнення: майже 237 млн тонн CO₂e і щонайменше $43 млрд кліматичної шкоди (за ціною $185/т CO₂e).
Скандинавський підхід до лісу — це про дисципліну, далекоглядність і довіру до даних, а не до гасел. Там ліс не “дар природи”, а стратегічний актив, який планують на покоління вперед.
Чорне море повільно задихається. І це не метафора — це наслідок евтрофікації, тобто перенасичення води біогенними речовинами (азотом, фосфором, калієм). Звідки вони беруться?
Європа ввела правило: товари, що можуть спричиняти вирубку лісів, потрапляють під жорстку перевірку — треба доводити де і коли вони вироблені та що земля під ними не була вирубана після 31.12.2020.
Більшість українських лісів є власністю держави, але користуються ними часто не ті, хто живе поруч. Громади бачать, як зникають дерева, але не бачать жодної копійки у своїх бюджетах.