Історія із земельними ділянками у Старокостянтинові виходить далеко за межі локального конфлікту. Вона вкотре демонструє системну проблему, яка існує в багатьох громадах України: дефіцит не землі, а справедливості та прозорості в управлінні нею.
Поки тисячі військовослужбовців та ветеранів роками очікують на реалізацію гарантованих державою прав, окремі земельні ділянки знаходять нових власників без аукціонів, без конкуренції та за процедурами, які викликають серйозні запитання у громадськості, депутатів та експертів.
Особливу увагу привертає механізм використання винятків із земельного законодавства під час воєнного стану. Якщо справді мало місце оформлення земельних ділянок через реєстрацію об'єктів, які фактично не відповідають ознакам нерухомого майна, то мова може йти не просто про формальне порушення, а про створення схеми обходу законодавчих обмежень.
Не менш важливим є економічний аспект. Земля — це ресурс громади. У період війни кожна гривня місцевого бюджету має особливу цінність. Відкриті земельні аукціони дозволяють залучати додаткові кошти на підтримку оборони, соціальних програм, допомогу переселенцям та розвиток інфраструктури. Коли ж такі ділянки передаються без конкурентних процедур, громада втрачає не лише потенційні доходи, а й довіру до влади.
Ситуація набуває ще більшого суспільного резонансу на тлі питання забезпечення прав ветеранів. Люди, які захищали країну, мають отримувати не декларативні гарантії, а реальні механізми реалізації своїх законних прав. Інакше формується небезпечне відчуття подвійних стандартів: одні роками стоять у черзі, а інші знаходять можливість отримати землю значно швидше.
Відкриття кримінального провадження свідчить про те, що правоохоронні органи вже дають оцінку обставинам справи. Однак ключовим результатом має стати не лише встановлення можливих порушень, а й створення запобіжників, які унеможливлять повторення подібних ситуацій у майбутньому.
Громади сьогодні потребують максимальної відкритості земельних рішень, публічності кожного етапу розподілу ресурсів та реальної відповідальності посадових осіб за прийняті рішення. Особливо тоді, коли йдеться про землю, яка належить усім мешканцям громади.
Справедливість починається не з гучних заяв, а з рівних правил для всіх.
