Ситуація навколо Негребівського кар’єру на Житомирщині дедалі більше схожа на історію, де інтереси підприємства роками переважали над думкою людей, які живуть поруч.
Ще у 2010 році тодішній керівник Держгеонадр часів Януковича Олексій Безух видав спеціальний дозвіл компанії «Доломіне». Згодом він сам очолив це підприємство. Чи був тут конфлікт інтересів — питання, на яке мають дати відповідь правоохоронні органи.
Але сьогодні набагато важливіше інше — що відбувалося безпосередньо на кар’єрі.
За результатами перевірки екоінспекції, там виявили низку порушень: родючий шар ґрунту змішували з пустою породою, техніка працювала за межами дозволеної території, були питання щодо поводження з водами, а збитки за знищені зелені насадження не відшкодовані.
І тут виникає цілком логічне запитання: де були державні контролюючі органи раніше?
Місцеві мешканці не мовчали. Люди роками зверталися до різних інстанцій і вимагали реагування. Адже саме громаді жити поруч із кар’єром, користуватися місцевими водними ресурсами, дихати повітрям і бачити наслідки діяльності підприємства щодня.
Тому одного припису сьогодні недостатньо.
Потрібно встановити, який реальний вплив діяльність кар’єру мала на землю, воду та довкілля. Необхідно перевірити можливі наслідки для підземних вод і ґрунтів, а також з’ясувати, чому на численні сигнали людей роками не було належної реакції.
Наразі підприємство отримало припис, а у разі його невиконання видобуток можуть зупинити. Також перевіряються можливі порушення земельного законодавства.
Проте відповідальність має стосуватися не лише самого підприємства. Якщо порушення дійсно тривали роками, необхідно з’ясувати, хто саме мав їх контролювати, хто не реагував на звернення громади і чому бізнес міг працювати далі попри претензії людей.
Спеціальний дозвіл — це не індульгенція. Він не дає права нехтувати природою, законом чи громадою.
Держава повинна захищати людей і довкілля, а не створювати умови, за яких прибуток підприємства стає важливішим за право громади на чисту воду, безпечне повітря та нормальне життя.
Тепер справа за контролюючими органами та правоохоронцями — дати відповіді на всі ці питання і встановити, хто та за яких обставин дозволив проблемі роками залишатися без належної реакції.
