Моє місто було з панельок, —
Не надто,
А так, —
Відсотків на сорок.
Решта — з дрібних будинків
І з десяток цегляних "висоток",
Що вранці першими ловили у вікна сонця сполох.
Моє місто почалося колись з вокзалу:
Локомотиви, потягів вугільні склади...
А ще був хор — залізничників співочі ряди.
І все. Здається, ще, крім заводу цегляного, нічого й не мало...
Моєму місту було років з півтораста,
Коли його стирали,
По цеглині розкладали під КАБами.
Але навіть тоді щось лишалося:
Гнилими зубами хилились висотки,
Кожна зі своїми вадами.
Не Содом чи Гоморра,
Не Єрихон з Маріуполем,
А однаково, незмінно й безжалісно,
Все одно, по всьому лише проміння лишалося
