📜Вона загубила себе
Сама не помітивши цього
Ковзає поміж думок, поміж людського-злого
Поміж чужорідних смаків, і посмішок цих фальшивих
Поміж бездоганних рядків, та клоунів цих паршивих
Вона знаходить в собі, їй не властиві риси, і все це для того щоб, бути як ті актриси
Невже світ втрачає її, невже там нічого немає, він душу її чарівну, на клапті розриває
І якби ж знала вона, що кожен її ковток чаю, рівняється до найціннішого, унікального кришталю
Навіть погляд її вже не той, такий самий скляний та глибокий
Та повіяло холодом щось, не такий він вже мабуть солодкий
Піддалася вона течії, та забула про свою родзинку
Вже забула про тії вірші, що писала захоплена взимку
Вже не згадує суть свою, бо загублена в морі облич, і пливе по течії, з
масою пліч о пліч.🩶
Авторський вірш
