Знаєте, коли я обирав свій шлях після школи, довго вагався між різними напрямками. Тепер, працюючи в бізнесі вже шостий рік, розумію — підприємництво справді стало для мене не просто роботою, а певним стилем життя, як би банально це не звучало.
У Херсонському національному технічному університеті є класна спеціальність D7 «Підприємництво та торгівля». Чому класна? Бо вони дійсно готують до реального бізнесу, а не просто теорію втовкмачують.
Що там дають під час навчання? От мені, наприклад, на початку кар'єри бракувало розуміння повного циклу — від задуму до втілення. А ХНТУ саме на практичних аспектах і фокусується. Вчать управляти командою (це взагалі окрема історія, скільки граблів я на цьому набив), працювати з логістикою, впроваджувати нові технології.
Студенти вивчають різні дисципліни — від економіки підприємства до цифрових інструментів. У мій час таких можливостей не було, доводилося все на ходу опановувати, часом через дуже болючі помилки.
А куди можна піти після випуску? Та куди завгодно! Мій товариш після подібної програми зараз керує відділом у великій логістичній компанії. Інша знайома запустила свій онлайн-магазин. Дехто йде в консалтинг чи корпорації, інші розвивають власну справу.
В ХНТУ круто те, що ти не просто теорію слухаєш — ти вже під час навчання зануришся в реальне бізнес-середовище. Постійні стажування, кейси, проєкти... Це набагато цінніше, ніж зубріння підручників.
Якщо ви, як і я колись, мрієте про свою справу чи хочете стати топ-менеджером — погляньте уважніше на цю програму. Часом такі рішення справді змінюють все життя.
Ситуація на ринку зараз така, що бізнес в Україні прямо на очах перелаштовується і намагається влитися в європейський контекст. Ті, хто шарить у підприємництві й розуміє міжнародні фішки – нарозхват! В ХНТУ це врубали і підлаштували програму.
Я от на власному досвіді бачу, як HR-и просто з ніг збиваються, шукаючи людей, які в теми і з локальними заморочками, і з глобальними трендами. Війна ж змусила більшість наших компаній повністю переглянути, як вони працюють. Тож зараз потрібні не просто виконавці, а люди, які вміють викручуватися і мають у запасі багато різних інструментів.
А ще прикольно, що ХНТУ має зв'язки з європейськими універами. Знаю кількох людей з мого потоку, які на семестр їздили до Німеччини й Польщі. Їхні резюмешки після цього виглядали значно солідніше, ніж у решти.
Тарас - мій кореш зі студентських часів - досі розказує, як його стажування в Гданську у логістичній конторі перевернуло його уявлення про те, як взагалі треба будувати процеси. Він потім ці самі підходи впровадив у своїй українській компанії, де зараз працює. Наскільки мені відомо, ХНТУ не зупиняється на досягнутому - вже є обмінки з чеськими та литовськими універами. Непогані такі перспективки, як на мене.
