Формат з оцінкою музики, де пояснюється, чому реліз цінний, а чому ні, у нас майже повністю помер. Говорять про музику при цьому багато, проте більшість, хто пише чи знімає про неї відео, від оцінки свідомо відмовились. На заміну оцінкам, де автори беруть на себе відповідальність за те, що вони оглядають та, що кажуть у підсумку, прийшли безособові добірки, що зі сторони виглядають як «кураторський список», хоча пояснень, чому ті чи інші артисти туди потрапили, зазвичай немає. Тож чи було в них взагалі «кураторство», та за яким критерієм відбирали музику, це часто велике питання.
Чому так відбувається? Та тому що чесна оцінка в наших реаліях це чиста «жертовність». Пишучи чи знімаючи про музику в Україні, ви залежите від самих артистів значно більше, ніж від аудиторії, яка хоче розібратись, що справді має цінність та в чому вона полягає. Доступ до залаштунків та увагу дають переважно музиканти та лейбли, бо власна аудиторія надто мала, аби самостійно зробити вас помітними. Тож багато хто починає «молитися не тим богам». А ті хто обирає чесність перед аудиторією, свідомо чи ні, платять за це дві ціни.
Перша ціна це стосунки. Наша сцена, хоч постійно й наповнюється новими іменами, все одно лишається доволі маленькою, та тут «всі всім друзі». Ви знаєте музикантів особисто, а від цих стосунків залежить доступ до ексклюзивних матеріалів, акредитацій, інтерв’ю тощо. Якщо ви чесно скажете, що нова робота знайомих «не дуже», цей доступ можна втратити. Тож з’являється відчуття, що про «друзів» варто щонайменше згадати, а бажано ще й похвалити. Навіть коли вас ніхто про це не просить, відкинути це відчуття страшно через можливі наслідки.
Друга ціна це увага, бо важливо не тільки що ви говорите, а й про кого. Якщо ви пишете чи знімаєте про маловідомих виконавців, та ще й чесно їх оцінюєте, то хайпу просто немає звідки взятись. Тобто ви ризикуєте залишитися серед андеграундної сцени нікому невідомих імен, та разом з ними втратити власну медіавпізнаваність.
Цей ризик деякі автори нівелюють дуже просто. Свідомо «набиваючись в друзі» до популярних артистів, вони знімають компліментарні відео та реакції на все, що вже популярне та попсове, аби «зірки» на них підписались та поширили їх відео чи допис. Так вони отримують нову аудиторію, а згодом й власну популярність. Багато хто з них при цьому щиро називає це «оглядами». Але насправді це звичайна реклама, причому навіть не артистів, а самих себе.
Можна, звісно, спробувати отримати увагу інакше, та різко оцінювати великі імена. В такому випадку, впізнаваність дарує величезна аудиторія артистів, тож ви можете дозволити собі посваритися хоч з найбільшими зірками, та отримати з цього як увагу, так і почуття незалежності. Проте сподіватись, що частина цієї аудиторії стане вашою не варто. Різкі висловлювання по відношенню до великих імен генерують переважно «срачі», тобто виходить той самий хайп, тільки зі знаком мінус, а саму увагу ви все одно позичаєте у «зірки» лише на певний час.
Я це знаю бо робив так сам). Коли я зробив відео про Смарагдове небо, то отримав саме такий «негативний хайп». Звісно що назва популярного треку принесла купу переглядів, але всі ці люди відреагували на відео як на звичайний байт, та прийшли по улюблений ними срач). Тож наступні відео чи тексти про іншу музику, та ще й маловідому, їм просто не цікаві. Тобто така увага не дасть вам аудиторії, якій потрібна якась умовна «глибина».
Тож що робити тим, хто все ж хоче оцінювати музику чесно? Бути готовими до того, що вашу роботу оцінять дуже мало людей, та імʼя вони вам не зроблять. Проте, саме перед цими людьми ви й несете відповідальність за свої оцінки, а не перед музикантами та лейблами. І якщо ви все ж інколи обираєте хайп чи дружбу, то принаймні не обманюйте себе в тому, яким богам ви молитесь.
Підписуйтесь щоб не пропускати нові огляди!
