перемовини про що?
Всі ці розмови про “мирні” перемовини з ордою з приводу цього “конфлікту” базуються на підміні понять, через те, що без цієї підміни взагалі не “працюють”, бо якщо вважати “сторонами” майбутніх перемовників — орду і Україну, то ці “сторони”, як мінімум, повинні мати однаковий правовий статус за обсягом прав та мати однакову правову силу в сенсі прийняття рішень за майбутніми домовленостями, бо інакше порушується принцип балансу прав та обов’язків, які в “сторін” перемовин і майбутніх договорів, повинні бути рівні, наприклад, свобода вибору предмету договору, свобода відмови від договору й інше. Це обов’язковий принцип, бо якщо він не дотримується, майбутній договір вважається нікчемним з моменту його створення саме через недотримання такого балансу, або через підписання такого договору під примусом однієї з сторін. Цей принцип є повсюдним і закріпленим в міжнародному праві загалом та міжнародному приватному праві зокрема
Ілюструємо цю колізію:
Щоби “сторони” цих переговорів і майбутніх домовленостей мали однаковий “правовий” статус, вони повинні бути сторонами війни, яку розпочали, наприклад, щодо якихось територій, які їм не належать, але які вони вважають своїми (гівно-китай і Філіппіни за шмат лайна в Південно-Китайському морі). Правда і тут є нюанси, які діють проти однієї з вказаних сторін, бо є рішення міжнародного суду, який однозначно вказує червоножопим комунякам, що в них відсутній особливий статус в міжнародних водах цього моря, на який вони посилаються, як на підставу отримання контролю за цим шматом лайна і всім морем взагалі
Щоби “сторони” цих переговорів мали однакову правову силу, потрібно, щоби передумови, самі перемовини і майбутні договори базувалися на загальних нормах права (у випадку двох різних, незалежних сторін — міжнародного), а не були ініційовані, розпочаті та завершені на принципах ультиматумів, погроз, нехтування фундаментальними правовими міжнародними конструктами, серед яких, наприклад — незалежність країни, непорушність її кордонів та її територіальна цілісність
А ми навпаки маємо злодія-агресора, який знехтував всіма постулатами міжнародного права і жертву цієї агресії, яка захищається від незаконного нападу (нам правда невідомі приклади законної агресії, але вже віддаємо шану нормам міжнародного права)
І які ж тоді перемовини потрібні? Нам, за практикою подібних відносин, потрібен абсолютний суб’єкт, який виступить на боці жертви і не дасть її скривдити ультиматумами (капітуляції), погрозами (ядерних ударів тощо) і прослідкує, мінімально, за відновленням дії всіх вимог права і відновленням прав країни-жертви. І це буде закріплене не договором між “сторонами”, а якимось міжнародним документом, який зобов’яже агресора виконати негайні юридично значущі дії. Наприклад, якесь рішення Генеральної асамблеї цієї імпотентної оон
І ще декілька цікавих моментів, якими оперують всі ці послідовники секти “мирних перемовин” з ордою, торгівлею українськими землями, навіть не розуміючи про що теревенять (і це ми не тільки про тупого і неосвіченого Трампа):
1. Не може бути капітуляції жертви в агресивній війні. Може бути тільки захоплення її території і буде це називатися окупацією (причому, за міжнародним правом, війна продовжиться доти, поки не буде відновлена незалежність і територіальна цілісність з усіма наслідками — опір, спротив, законні цілі, комбатанти тощо). Капітуляція можлива тільки агресора під тиском міжнародного права, озброєного міжнародними військами. Або капітуляція однієї з сторін війни за шмат лайна в гівно-китайському морі, в тому прикладі, що ми розглядали раніше
2. Не може бути абсорбції (анексії) території незалежної країни, яка знаходиться в її міжнародно-визнаних кордонах. Анексія — це конструкт, який таких територій взагалі не стосується. Придурки — “перемовники”, іноді краще жувати, ніж відкривати свої смердючі роти
3. Не може бути використаний на окупованій території незалежної країни, яка перебуває в стані захисту від агресії (навіть якщо це офіційно не оголошено), під примусом (бо інакшого стану в окупації міжнародне право не визнає) принцип “самовизначення”, як би цього не хотіли ординські “фахівці” “права народів”
І наостанок, для всіх бажаючих припинити допомогу жертві агресії — Україні:
Всі ваші бажання і заклики припинення допомоги Україні, міжнародне право, яке саме регулює правовідносини пов’язані з непровокованою агресією, розглядає, як співучасть в такій агресії з усіма правовими наслідками для вас. З нетерпінням чекаємо вас всіх на лаві підсудних. Із задоволенням вислухаємо ваші пояснення в кримінальному процесі над ординськими злодіями
