Жанр: Dark Folk, Experimental Folk, Psychedelic Folk
★★★ 6/10 · 2026
Український дарк фолк це, мʼяко кажучи, явище не дуже розповсюджене, тому коли Дмитро поділився зі мною своєю роботою, я був дуже заінтригований. Перед цим EP, я послухав їх минулий повноформатний альбом The Tell-Tale Heart, аби трохи більше бути в контексті, але це мені не сильно допомогло, адже на ньому ми маємо значно більш хуковий варіант американського альтернативного кантрі. Проте один елемент з нього перекочував і в цей EP, а саме продакшн.
У Дмитра дуже ніжний тембр голосу, який водночас має легкий грубуватий відтінок, і цей контраст круто був підмічений на повноформатному альбомі. Те саме можна сказати й про звучання акустичної гітари, що гарно підсвітило технічні партії. Втім, те що гарно працювало на «американа-альбомі», робить зовсім протилежне на Tulpa.
Це вже зовсім інша за настроєм та за подачею робота, в основі якої лежить транквільний, медитативний дарк фолк. Вочевидь, що це не той дарк фолк, який спирається переважно на нордичну фолкову музику, а-ля Tenhi. Тут значно багатший вплив різних традицій, та значно багатше ембіентне наповнення. Тут є й колісна ліра, і дрони, та часом навіть можна зустріти легкий пост-індастріал біт, що ніби відсилає нас до неофолку, підкреслюючи звʼязок цих двох жанрів. Єдина проблема в тому, що дуже гучна гітара та вокал крадуть всю увагу, заважають зосередитися, та не дають з головою пірнути в психоделічне море звуку, яке тут заховано.
Особливо це чути в найбільш динамічних частинах, які у своїй експресії наближаються вже більше до рок-музики. Я розумію, що гітара та вокал це «козирні карти» Дмитра, але хочеться аби вони були вплетені в мікс більш делікатно. Бо в тому вигляді як зараз, ти не можеш до кінця зрозуміти їх функцію. Вони як не стають повноцінним «фокус елементом», так і не дозволяють до кінця зібратись ембіентному полотну.
Підписуйтесь щоб не пропускати нові огляди!
