Оперативно-тактичний ракетий комплекс 9К79-1 “Точка-У“

Коротка історія

Комплекс "Точка" розробили 1968 року для знищення важливих об'єктів противника. Головним виконавцем було Коломенське КБ, а головним конструктором - С.П. Нєпобєдімим. Пускові установки робили у волгограді, ракети - у воткинську, шасі - у брянську. Перші випробування відбулися 1971 року, а масове виробництво почалося 1973-го. "Точка" могла вражати цілі на відстані до 120 км з точністю до 250 м. У 1989 році з'явився покращений варіант "Точка-У" з більшою дальністю і точністю стрільби.

Технічний опис

Я б хотів би почати з детального опису самої ракети, пізніше я вкажу повний склад комплексу.

1. Бойова частина;

2. Приладовий відсік;

3. Рушійна установка (двигун);

4. Хвостовий відсік;

Корпус ракетної частини.

Корпус РЧ призначений для розміщення всіх елементів РЧ. Корпус РЧ є силовим елементом, що сприймає навантаження, які діють на ракету в польоті та під час наземної експлуатації, він складається з:

Корпусу приладового відсіку (далі КПВ). Сам КПВ призначений для розміщення окремих приладів силової установки (далі СУ) і виконаний з алюмінієвого сплаву у вигляді циліндричної обичайки з ребрами жорсткості. У передній частині має шпангоут із шістьма відкидними болтами із гайками і трьома напрямними шпильками. У передній частині корпус закривається кришкою герметично. У нижній частині КПВ розташований відривний роз'єм на 205 контактів, через який здійснюється електричний зв'язок приладів СУ з наземною пультовою апаратурою пускової установки (далі ПУ), а також наявний транспортувальний бугель (для кріплення ракети по похідному на направляючій ПУ). З правого боку на КПВ є ілюмінатор,

через який здійснюється оптичний зв'язок гіростабілізуючої платформи (далі ГСП) із приладами управління пускової установки 9П129 або АКВМ (автоматична контрольно-виконавча машина) 9В819.

Усередині КПО знаходиться:

1. Гіростабілізована платформа (або командно-гіроскопічний прилад) ГСП 9Б64 (9Б64-1)

2. Дискретно-аналоговий обчислювальний пристрій ДАОП 9Б65 (9Б638)

3. Блок бортової автоматики 9Б66 (9Б66-1)

4. Блок керування 9Б150 (9Б150-1)

5. Датчик кутових швидкостей і прискорень ДУШП-1-30В.

Корпус рушійної установки.

Корпус РУ призначений для розміщення і кріплення паливного заряду і вузла займання (запальник і два піропатрони). Являє собою конструкцію з високоміцної сталі, має 3 шпангоути - передній, середній, задній. До переднього шпангоута кріпиться два транспортувальні бугелі, а в нижній частині переднього шпангоута приварені 3 пускові бугелі. На середньому шпангоуті є 4 вузли кріплення і фіксації повітряних крил. На задньому шпангоуті вгорі кріпиться транспортувальний бугель, у нижній частині - 2 пускові бугелі й один фіксатор для кріплення ракети на ПУ і ТЗМ, а також для утримання ракети під час підйому направляючої. З внутрішньої сторони корпус покритий шаром теплозахисного покриття.

Корпуси хвостового відсіку (КХВ). КХВ призначений для розміщення приладів СУ і одночасно є обтічником соплового блока РДТП. Корпус виконаний у формі конуса з алюмінієвого сплаву з поздовжніми ребрами жорсткості. Для кріплення і встановлення аеродинамічних і газоструминних рулів на задній частині корпусу є 4 вузли кріплення. На КХВ у нижній частині кріпиться датчик сходу (закривається червоним знімним кожухом, знімається перед завантаженням). Датчик сходу призначений для ввімкнення рульового приводу (початку відліку програми польоту). На верхній частині корпусу є два люки для під'єднання шлангів для підведення масла до маслянного баку гідравлічної установки, що живить. Гідравлічна установка складається з насоса, бака і розподільного пристрою, під час проведення регламентних робіт за допомогою АКВМ. У нижній частині КХВ розташовані два отвори для виходу газів працюючого турбогенераторного джерела живлення (ТГДЖ). На зовнішній конічній поверхні і в задньому торці корпусу нанесено шар теплозахисного покриття. Усередині КХВ знаходиться:

1. Живильна гідравлічна установка 9Б67 (належить до рульового приводу) (9Б639)

2. Газотурбінний блок 9Б152 (належить до ТГІП) (9Б186)

3. Блок опорів 9Б151 (належить до ТГІП) (9Б189)

4. Блок регуляторів 9Б242 (належить до ТГІП) (9Б242-1)

5. 4 рульові машини: 9Б69 - верхні - 2шт, 9Б68 - нижні - 2шт (9Б89 - 4 шт.).

Аеродинамічні поверхні - 4 аеродинамічні рулі, 4 газоструменеві рулі і 4 крила. Аеродинамічні рулі керують ракетою в польоті на всій траєкторії. На одному валу з ними розташовані газоструменеві рулі з вольфрамового сплаву, які також виконують функцію управління ракетою за умови, що рухова установка працює.

Двигун ракети 9М79(1)

1. Піропатрони 15Х226;

2. Запальник 9Х249;

3. Корпус двигуна;

4. Паливний заряд 9Х151;

5. Вузол кріплення паливного заряду;

6. Заднє дно;

7. Сопловий блок;

Камера двигуна призначена для розміщення паливного заряду і перетворення хімічної енергії палива в кінетичну енергію продуктів згоряння. Виконана із сталі і складається з: переднього днища, заднього днища з соплом (сопловий блок), корпусу. На фланці заднього днища встановлено сопловий блок. Внутрішня поверхня корпусу двигуна покрита теплоізоляційним шаром. Сопловий блок призначений для формування потоку газу, що витікає з сопла. Він складається з корпусу і складеного сопла. Сопло закривається герметизуючою тарілкою. Корпус соплового блоку виконано з титанового сплаву. Вхід і вихід із сопла виконано з пресованих матеріалів типу графіт, кремній. У критичному перерізі сопла встановлені вкладиші із силіцилованого графіту, а внутрішня поверхня вкладиша зроблена з вольфраму.

Твердий паливний заряд 9Х151 для даної системи - це хімічне джерело енергії, що складається з суміші твердого палива, виготовленого із перхлорату амонію, каучуку та алюмінієвого порошку марки ДАП-15В. Цей заряд має циліндричну форму, а його більша частина вкрита бронюванням (бавовняна тканина, просочена негорючим складом), що забезпечує стабільне горіння за рахунок постійної площі горіння.

На торцях паливного заряду розташовані кільцеві проточки, в той час як бронювання на торцях відсутнє. Під час активації двигуна, паливний заряд горить всередині каналу, займаючи передній і задній торці, а також зовнішню не броньовану поверхню. Ця конструкція забезпечує стабільну площу горіння протягом всього процесу роботи двигуна.

Заряд закріплюється в камері згоряння за допомогою вузла кріплення, який складається з текстоліту, покритого гумою, та металевого кільця. Цей вузол призначений для запобігання протіканню газів у ділянку ХО через кільцевий зазор між корпусом ДУ та зарядом. Гази від початку роботи двигуна проходять у кільцевий зазор між паливним зарядом і корпусом, утворюючи застійну зону. Ця зона дозволяє газам швидко охолоджуватися, запобігаючи перегріву стінок камери згоряння та компенсуючи внутрішній тиск на паливний заряд.

Система запалювання розроблена для передачі імпульсу вогню на паливний заряд і складається з двох піропатронів марки 15Х226 та запальника 9Х249. Піропатрони запобіжного типу використовуються для активації запальника. Сам запальник призначений для запалювання паливного заряду безпосередньо і має корпус, усередині якого розташовані таблетки з піротехнічною сумішшю та димовим ракетним порохом.

Система наведення

Система керування ракетою складається з ряду ключових компонентів, які відповідають за контроль і напрямок польоту. Цю систему розробило Центральне Науково-дослідницьке Інститут Автоматики та головні конструктори проєкту - Б. С. Колесов та О. С. Липкін. Основні частини цієї системи включають командно-гіроскопічний прилад 9Б64, який виступає як гіростабілізована платформа з гіроінтеграторами, дискретно-аналоговий обчислювальний пристрій 9Б65, блок бортової автоматики 9Б66, блок управління турбогенератором 9Б150 і датчик кутових швидкостей і прискорень ДКСП-1-30В.

Для контролю руху та забезпечення енергії для рульових механізмів використовується турбогенератор 9Б149.

Командно-гіроскопічний прилад 9Б64 має гіростабілізовану платформу з гіроінтеграторами та нуль-індикаторами швидкості для вирівнювання ракети на старті. Цей пристрій складається з функціональних схем для стабілізації, приведення до горизонту, азимутального прицілювання та вимірювання параметрів руху ракети.

Дискретно-аналоговий обчислювальний пристрій 9Б65 має цифровий і аналоговий блоки для обробки даних польоту та керування ракетою. Він працює з цифровим введенням польотних завдань та забезпечує розрахунки, схожі з класичними ЕОМ.

Управління ракетою відбувається за допомогою аеродинамічних рулів та газодинамічних рулів на різних етапах польоту, включаючи фінальний керований спуск під кутом 80 градусів на команду радіодатчика висоти. Для підриву боєприпасів над землею використовується лазерний датчик-висотомір.

Комплекс також має наземну контрольно-пускову апаратуру для контролю та наведення ракети.

Типи ракет та їх БЧ

9М79 та 9М79М

Комплекс 9К79 "Точка" був запропонований з базовим ракетним блоком 9М79 або 9М79М. Перші випробування цього комплексу відбулися у 1971 році, а прийняття на озброєння відбулося у 1975 році. Початкові варіанти комплектації ракети бойовими частинами були представлені моделями 9М79Ф і 9М79Б до 1975 року. Пізніше була представлена перша серійна модифікація комплексу, що включала в себе ракети 9М79Б1, 9М79Ф, та 9М79К.

9М79К

Комплекс 9К79 "Точка", ракета 9М79К - ракета з касетною БЧ 9Н123К, розроблена та прийнята на озброєння до 1980 р.

1. Радіодатчик 9Е326

2. Детонатор 9Е237 осколкового бойового елемента

3. Осколковий бойовий елемент (ОБЕ) 9Н24

4. Корпус 9Н311

5. Центральний розривний заряд 9Х34

6. Запобіжно-виконавчий механізм (ЗВМ) 9Е117

Корпус бойової частини має конічну форму, поділений перегородкою. У передній частині — обтічник радіодатчика, в задній — днище з роз'ємом Ш45. БЧ 9Н123К містить 50 осколкових елементів 9Н24. Заряд 9Х34 розкриває корпус на 2250 м, розкидає елементи та підриває детонатори. Кожен осколковий елемент складається з 18 кілець і містить вибухівку, контактний детонатор 9Е237 та стабілізуючий пристрій.

9М79Б1

Комплекс 9К79 "Точка", ракета 9М79Б1 - ракета з ядерною БЧ особливої важливості 9Н64 з бойовим блоком АА-86, прийнята на озброєння до 1981 р.

9К79Р

Комплекс 9К79Р "Точка-Р", створений з пасивною РЛ-ГСН для радіовипромінювальних цілей, був розроблений з 1971 року, але повністю спроектований КБ машинобудування пізніше. Військові випробування та прийняття на озброєння відбулися у 1983 році. Ракети "Точка-Р" були використані в Україні, і вони перейшли до нас після розпаду СРСР. Вони мають пасивну радіолокаційну систему наведення і використовують модифіковану систему управління. Випробування показали їхню ефективність, включаючи пуски на радіолокаційну станцію П-35 у різних режимах, де ракети успішно досягали цілі навіть при зміщенні станції після прицілювання.

9К79-1

Комплекс 9К79-1 "Точка-У", базовий ракетний блок 9М79-1 (випробування - 1986 р., прийнято на озброєння 1989 р.) - вдосконалений варіант комплексу "Точка" (збільшено дальність і точність - імовірно, змінено склад палива РДТП і використовують сучаснішу елементну базу в електронних системах). Випробування комплексу проводилися на полігоні Капустін Яр із серпня 1986 р. до вересня 1988 р. Варіанти ракет за типами БЧ - 9М79-1Б, 9М79-1Ф, 9М79-1К, 9М79-1ФР тощо (див. вище - Бойові частини).

9Н123Ф

Бойова частина 9Н123Ф призначена для ураження цілей осколками і фугасною дією.

1. Неконтактний вибуховий пристрій (НВП) 9Е118

2. Корпус 9Н310

3. Корпус бойового заряду

4. Заряд вибухової речовини

5. Скловолокно

6. Бойові елементи

7. Запобіжно-виконавчий механізм (ЗВМ) 9Е117 два контактні датчики 9Е128

Корпус 9Н310 складається з алюмінієвого сплаву зі шпангоутами в передній та задній частині. Він має радіопрозорий кінцевик, до якого кріпиться радіодатчик, і зв'язується із ракетною частиною та бойовим зарядом через шпангоути. Усередині корпусу розміщено ЗВМ 9Е117, зв'язаний з бойовим зарядом, і кабель, що забезпечує зв'язок системи управління з радіодатчиком. Бойовий заряд розгорнутий під кутом до осі корпусу, а на ньому розміщено скловолокно або склострічку з бойовими елементами у два ряди. ЗВМ 9Е117 забезпечує безпеку при обслуговуванні та активує детонатор бойового заряду через лазерний датчик або контактний датчик.

ЗВМ 9Е117 має два ступені запобігання:

1. Перший ступінь відключається під час пуску ракети. Це електромагнітний замок.

2. Другий ступінь відключається на певній висоті на низькій траєкторії. Це досягається двигуном із піротехнічним штовхачем.

Неконтактний вибуховий пристрій 9Е118 має радіодатчик і лазерний датчик. Радіодатчик призначений для довороту ракети на ціль на висоті 450±50 м. Він активний радіолокаційний пристрій і генерує радіосигнали. Ці сигнали відправляються в бік цілі (земної поверхні), а потім отримуються приймальною антеною. Їх аналізується за допомогою резонансного контуру. Якщо частота сигналу відповідає заданій висоті, резонансний контур вмикається, спрацьовує реле, і подається команда на доворот ракети.

Лазерний датчик також активується на висоті 18-4 км і починає випромінювати світло оптичного діапазону. Це світло фокусується на землю, відбивається від неї, і потрапляє на приймальний пристрій, де його аналізують. Якщо світло, що повернулося, досягне певної сили на висоті 15±6 метрів, це спрацьовує фототранзистор і активує реле для підриву бойового заряду.

Контактний датчик 9Е128 генерує електричний сигнал під час зіткнення ракети з перешкодою, який потім передається до ЗВМ.

9М79Б-УТ / 9М79Ф-УТ / 9М79К-УТ

Навчально-тренувальні ракети комплексу "Точка"; навчально-тренувальні ракети виробляють із використанням корпусу та механічних деталей бойових ракет, замість палива встановлюють макети, замість піропатронів - імітатори, прилади управління та електрика - реальні робочі.

Ракета 9М79М-УТ

Навчально-тренувальна ракета комплексу "Точка" з базовим ракетним блоком 9М79М;

Ракета 9М79-УР

Навчальна розрізна ракета комплексу "Точка";

Ракета 9М79-ГВМ / 9М79М-ГВМ

габаритно-вагові макети ракет комплексу "Точка" (друга з ракетним блоком 9М79М); габаритно-вагові макети ракет виробляють із використанням корпусу і механічних деталей бойових ракет, замість палива встановлюють макети, замість піропатронів і приладів - макети, електропроводку - від бойових ракет.

Ракета 9М79-1-УТ

Навчально-тренувальні ракети комплексу "Точка-У";

Ракета 9М79-1-УР

Навчальна розрізна ракета комплексу "Точка-У";

Ракета 9М79-1-ГВМ

Габаритно-ваговий макет ракети комплексу "Точка-У"

Ракета 9М79-1Т

Телеметричний варіант ракети комплексу "Точка-У"

Блоків БЧ дуже багато, але одне залишається незмінним: бойова частина ракети в польоті залишається приєднаною до ракетної частини. Їх з'єднання здійснюється через 6 відкидних болтів із самоконтрящимися гайками через кільцеве з'єднання. Електричний зв'язок між бойовою та ракетною частинами забезпечується кабелем через роз'єм Ш45. Можливість використання різних бойових частин розширює функціонал комплексу та його ефективність. Ракети в стандартному стані можуть зберігатися в зібраному вигляді до 10 років, не потребуючи складальних робіт в армії. Також, під час обслуговування необхідно витягувати прилади з корпусу ракети.

Для наведення "Точки" на ціль у випадку польотного завдання використовуються цифрові карти місцевості, які отримані шляхом космічних або аерофотозйомок території противника.