Вступ
3М55 «Онікс» – радянська/російська надзвукова керована ракета оперативно-тактичного рівня, що призначена для ураження надводних цілей, а також радіоконтрастних наземних об’єктів (переважно берегової інфраструктури). Ракета універсальна за типом базування і може застосовуватися з берегових ракетних комплексів, надводних кораблів, підводних човнів та літаків тактичної авіації.
Разом з тим, необхідно відзначити, що для нанесення ударів по Україні могли застосовуватися виключно комплекси наземного та корабельного базування. Річ у тому, що авіаційний варіант ракети 3М55 створено у кооперації з Індією (спільною російсько-індійською компанією BrahMos) і може застосовуватися виключно з літаків Су-30МКИ індійських ВПС. Єдиний тип підводних човнів, оснащених цією ПКР – багатоцільові атомні ПЧ проекту 885/885М, що входять до складу Північного та Тихоокеанського флотів рф.
Склад наземного комплексу ПКР
Варіант наземного базування дістав назву береговий протикорабельний ракетний комплекс К-300 «Бастіон». Існують рухомий (К-300П) та стаціонарний (К-300С) варіанти. Щоправда, стаціонарний варіант комплексу так і залишився на папері.
Розробка комплексу почалася у першій половині 90-х років у НВО Машинобудування, м. Реутов. Державні випробування рухомого комплексу пройшли у 2010 р., того ж року К-300П прийнято на озброєння рф. При цьому варто відзначити, що ще до офіційного прийняття комплексу на озброєння його замовили В’єтнам та Сирія, а вартість контрактів складала по 300 млн дол. США кожний. Не в останню чергу саме платежі за цими контрактами допомогли завершити розробку.
Стандартний склад батареї/дивізіону, озброєної комплексом К-300П включає:
— 4 самохідні пускові установки К340П;
— 1-2 машини бойового управління К380П;
— 1 машина забезпечення бойового чергування;
— 4 транспортно-заряджальні машини К-342П.
Опціонально до складу комплексу можуть входити:
— комплекс засобів технічного обслуговування;
— учбово-тренувальний комплекс;
— вертолітний комплекс цілевказання;
— загоризонтна РЛС виявлення цілей «Моноліт-Б».
Чорноморський флот рф має у своєму складі 2 бригади трьохдивізійного складу, оснащених комплексом К-300П: 11-у бригаду у Краснодарському краї та 15-у у м. Севастополь. Загалом, на 2022 р. у рф на озброєнні перебувало 14 дивізіонів К-300П, до складу яких входили 56 СПУ та 56 ТЗМ, на кожній з яких встановлено по 2 ПКР 3М55. Таким чином, на початок повномасштабного вторгнення повний боєкомплект ракет у складі комплексів наземного базування мав складати щонайменше 224 3М55.
3М55 для надводних кораблів
З-поміж усіх варіантів базування комплекс 3К55 для надводних кораблів на базі ПКР 3М55 розроблявся в першу чергу. Розробку ПКР розпочато 05.06.1981 у НВО Машинобудування, а в 1987 р. було проведено кидальні випробування ракети зі спеціально доопрацьованого малого ракетного корабля «Накат». У 1991 р. випущено технічну документацію та освоєно виробництво ракет. Увесь цей час проводилися випробування на МРК «Накат», за результатами яких комплекс було прийнято в дослідну експлуатацію в 1996 р. Серійне виробництво ракет почалося з 1999 р. на ВО «Стріла» (м. Оренбург), а в 2002 р. ПКР 3М55 нарешті прийнято на озброєння рф.
У 1998 р. було підписано договір з Індією на спільне створення ракетного комплексу BrahMos на основі наявних напрацювань по 3К55.
Загалом, комплекс 3К55 включає в себе пускову установку та корабельну апаратуру системи управління.
Необхідно відзначити, що на МРК «Накат», першому кораблі, оснащеному 3К55, пускові установки були нахильними та розрахованими на одну ракету кожна. Зараз же росіяни перейшли на застосування ПКР 3М55 з універсальних вертикальних пускових установок типу 3С-14, які також забезпечують пуск ракет «Калібр» та протичовнових ракет.
Пускова установка 3С-14 має габарити 3760*1970*9580 мм (довжина*ширина*висота) та масу 14,7 т. Кількість ракетомісць у ПУ складає 8 одиниць, а час відкриття кришки для запуску наступної ракети – 2,5 с.
Корабельна апаратура системи управління складається з центрального прибору управління К163Ц, периферійного прибору управління К163 та прибору управління електроживленням К231.
Втім, за деякими джерелами, навіть оснащені пусковими установками 3С-14 кораблі ЧФ рф не здатні використовувати ракети 3М55. Зокрема в книзі «ОАО «КБСМ». 70 лет» (прим. – мовою оригіналу) зазначається:
Імовірно, таке урізання боєкомплекту відбулось внаслідок обмежень корабельної апаратури системи управління. Невідомо, чи не є це свідомою дезінформацією росіян (оскільки, наприклад, індійські фрегати проекту 11356 мають можливість пуску ПКР BrahMos), чи є такі ж обмеження у системі управління МРК проекту 22800, а також, чи не були принаймні фрегати проекту 11356 доопрацьовані для пуску 3М55
Основні характеристики
Характеристики наведені з відкритих джерел та можуть відрізнятися від реальних.
Параметр | Значення |
|---|---|
ПКР 3М55 | |
Максимальна дальність польоту, км: - за низьковисотним профілем польоту (lo-lo-lo) - за комбінованим профілем польоту (lo-hi-lo) - максимальна (за оцінкою автора) |
120 300 500 – 800 |
Число Маху польоту: - на низькій висоті - на великій висоті |
2 2,5 – 2,8 |
Висота польоту, км: - за низьковисотним профілем польоту - за комбінованим профілем польоту |
до 0,015 14 – 15 |
Довжина, м | 8 – 8,67 |
Діаметр, м | до 0,7 |
Стартова маса, кг | 3000 |
Маса бойової частини, кг | 200 – 300 |
Тип бойової частини | проникаюча фугасна |
Тип системи управління | ІНС+РВ+АРГСН |
ПКРК «Бастіон-П» | |
Інтервал старту при залповій стрільбі, с | 2,5 |
Час приведення в бойову готовність, хв | до 5 |
Час автономного бойового чергування, год | 24 |
Призначений термін служби, років | 10 |
Опис конструкції
На жаль, у відкритому доступі не дуже багато фото- та відеоматеріалів з уламками ракет 3М55. Тому аналіз конструкції буде в основному проводитися на основі публічних матеріалів з виробництва у рф та Індії, а також відкритих патентів.
Отже, ракета 3М55 складається з маршового та стартово-розгінного ступенів. Стартово-розгінний ступінь призначений для розгону ракети до швидкості, що відповідає 2 Махи (така швидкість є необхідною для запуску маршового прямоточного двигуна). Після цього, стартово-розгінний ступінь відділяється і ракета переходить у маршовий режим польоту.
Стартово-розгінний ступінь оснащений ракетним двигуном твердого палива, що має корпус великого подовження, заряд, що міцно скріплений з корпусом та з центральним каналом, сопло, у якому передня частина меншого діаметру поєднується з задньою частиною більшого діаметру конічним перехідником. Стартово-розгінний двигун імовірно має назву К321. Стартово-розгінний ступінь розташовується усередині камери згоряння маршового прямоточного повітряно-реактивного двигуна та тракті повітрозабірного пристрою. Для управління на стартовій ділянці ступінь оснащений газовими рулями, які за допомогою металевих тросів поєднані з аеродинамічними рулями маршового ступеню і мають загальний привід.
Маршовий ступінь складається 3 трьох секцій, прямоточного повітряно-реактивного двигуна та носової заглушки.
Перша секція являє собою обичайку, яка має циліндро-оживальну форму. Разом із другою секцією вона формує тракт повітрозабірного пристрою. До першої секції кріпиться носова заглушка.
Друга секція є центральним тілом осесиметричного повітрозабірного пристрою. У корпусі секції розміщуються активна радіолокаційна головка самонаведення та бортова система управління ПКР.
Головка самонаведення являє собою двоканальну активно-пасивну радіолокаційну станцію зі складним широкосмуговим когерентним сигналом з фазово-кодовою маніпуляцією за випадковим законом як у режимі огляду, так і у режимі супроводження цілі в активному режимі. ГСН забезпечує високу завадозахищенність по відношенню до активних та пасивних завад.
ГСН працює у сантиметровому діапазоні, дальність виявлення великих надводних цілей за різними даними складає від 50 до 75 км, сектор виявлення за азимутом – ±45 градусів, максимальний рівень хвилювання моря – 7 балів.
На жаль, через відсутність уламків, відсутня можливість достеменно встановити наявність у бортовому обладнанні елементів західної мікроелектроніки. На думку автора, якщо вони і є, то їхня кількість мінімальна, оскільки розробка ракети та перші випробування були розпочаті ще за часів радянського союзу.
Третя секція є основним конструктивним елементом ракети. Спереду до неї кріпляться перша і друга секції, ззаду – прямоточний повітряно-реактивний двигун. На корпусі секції встановлено консолі крила, а в хвостовій частині розміщуються аеродинамічні рулі. Загалом третя секція складається з паливного баку та сухого відсіку. Спереду до паливного баку кріпиться хвостова частина центрального тіла повітрозабірника, у якій розміщується бойова частина. Сам паливний бак виконаний у вигляді тору. Внутрішнє кільце утворює тракт повітрозабірника. Усередині баку розміщуються елементи пневмогідравлічної системи ракети та кабельні жолоби. Сухий відсік призначений для розміщення приводів аеродинамічних рулів та електророз’єму. Крім того, у ньому частково розміщуються агрегати маршового двигуна.
Крило чотирьохконсольне, трапецієвидної форми. Для розміщення усередині ТПК кожна консоль крила має два вузли складання. На консолі крила наявне маркування ракети К310.
Аеродинамічний руль трапецієвидної форми, складається з поворотної та нерухомої частин. Загалом конструкція руля описана у патенті RU2520812.
Прямоточний повітряно-реактивний двигун 3Д55 розроблений у КБ «Пламя». Суха маса двигуна становить 200 кг, максимальна тяга при цьому сягає 4000 кгс. Основним паливом є авіаційний гас Т-6. Двигун має надзвичайно складну конструкцію. Для забезпечення розміщення всередині камери згоряння стартово-розгінного ступеню встановлено рухомі стулки фронтового пристрою, крім того, реактивне сопло виконано керованим багатопозиційним, що сприяє покращенню характеристик двигуна на різних режимах роботи. У передній частині двигуна розміщується турбонасосний агрегат (який забезпечує тиск усередині паливного баку), регулятор двигуна, балон високого тиску та інші елементи, призначення яких встановити не вдалося через значні пошкодження.
Оцінка виробництва
Обсяги виробництва можуть бути оцінені лише за інформацією від офіційних російських джерел. Зокрема, згідно з офіційними джерелами, у 2019 році було виготовлено усього 55 ракет 3М55 «Онікс», а також 3 дивізіони комплексу «Бастіон».
Відомо, що у 2020 та 2021 роках до збройних сил рф мало бути поставлено по 4 дивізіони комплексу «Бастіон», крім того невідома кількість ПКР 3М55 постачалася для корабельних комплексів.
Через незначну кількість застосованих ракет, відсутність уламків з хорошим ступенем збереженості та особливості маркування, оцінити темпи виготовлення та кількість виготовлених ракет за наявною матеріальною частиною не являється можливим.
Таким чином, темпи виробництва ПКР «Онікс» складали ~4,5 ракети на місяць у 2019 році. Враховуючи масштабування виробництва ракетно-реактивного озброєння у зв’язку з військовою агресію рф, можна очікувати, що на сьогодні реальні цифри виробництва становлять до 10 ракет даного типу на місяць.
Особливості використання та протидії
Оскільки у України відсутні великі надводні кораблі, ракети 3М55 використовувалися для обстрілу радіоконтрастних наземних цілей. Як правило, пуски здійснювали розрахунки ПКРК «Бастіон» з району Севастополя по об’єктам цивільної та військової інфраструктури півдня України.
Згідно з рекламними буклетами, застосування ПКР 3М55 забезпечується за низьковисотним та комбінованим профілями польоту. Дальність польоту за низьковисотним профілем недостатня для ураження об’єктів на території України, тому застосування ПКР 3М55 можливе за комбінованим профілем польоту, а також за висотним профілем польоту з пікіруванням на ціль (вочевидь, така можливість наявна, хоча і не заявлена у буклетах, поширених у відкритих джерелах).
Основною загрозою при застосуванні ПКР 3М55 є висока швидкість у комбінації з польотом на надмалій висоті на кінцевій ділянці траєкторії. Це більше ніж удвічі скорочує час реакції для розрахунків систем ППО, що призводить до високої ефективності ПКР при ударах по берегових об’єктах. На кінцевій ділянці польоту ПКР 3М55 здатна виконувати протиракетні маневри.
Найбільш ефективною тактикою протидії ракетам типу 3М55 є застосування літаків ДРЛВ з наведенням на виявлені цілі зенітних керованих ракет комплексів ППО великої дальності. Нажаль, хоч наші союзники і володіють подібними технологіями, очевидно, що вони не будуть передані до ЗСУ.
Разом з тим, враховуючи обрані цілі, застосування ракет такого класу є безглуздим рішенням з точки зору критерію вартість-ефективність.
Оцінка вартості
На жаль, вартість ракет 3М55, що виготовляється російським ВПК для російських же збройних сил невідома. Втім, можна спробувати оцінити її за інформацією щодо вартості російсько-індійської ракети BrahMos. З офіційних джерел відомі наступні цифри:
Таким чином, відкриті джерела дають значний розкид вартості ракети BrahMos – від 2 до 20 млн дол. США, при цьому реальна вартість імовірно складає 3,5 – 4 млн дол. США. Враховуючи, що вартість для вітчизняного виробника зазвичай менша, ніж на експорт, очікувана вартість ракет 3М55 складає 2,5 – 3 млн дол. США.
