Коли нам розповідають, що орки на тимчасово окупованих територіях грабують наші музеї, галереї, фонди, бібліотеки. Розповідають з надривом, з тугою в голосі, сльозами на очах, розігруючи виставу, нам хочеться реготати, бо:
По-перше, а за чим вони сюди йшли? Ці терористи, людожери, злочинці і крадії?
По-друге, не слід рюмсати і сумно зітхати, простягаючи руки на Захід. Слід згадати, що відбувалося у нас, коли тут не було жодних орків. Ну, в сенсі як не було, були звісно, не було цієї навали болотяної сарани. яникєвича згадати, табачника, та ще багато кого з них. Які просто тупо обкрадали Неньку. До слова деяким з них і зараз належить в Україні купа накраденого. Он у того табачника практично всі будівлі на центральних вулицях київського Подолу. Що таке? І де сльози? Висохли?
а ви не крали наші картини? а що тоді висить у вас у вітальні
