Туман і павучки – правдива осінь.
На схИлі рОків.
Туман у почуттЯх-робОті-головІ – не тільки за вікном.
І павутина скрізь: снує минуле по-під стелею в кутках, притягуючи профанум скрині до сакруму ікони; тенети відомостей пищАть-рябІють-нИють між вікнами онлайн і на терасу в ліс; а линви струн сердечних вплітаються в мережку соцмереж.
Туман лишився бісером на павутинні.
Нема, Матвію, вже ні псів, ані свиней – вони лиш тінь усередині нас. Кидаймо перли досвіду в яскрАвий-строкАтий-різнобАрвний ґердан життя для тих, що ще в весні, рівно як тим, хто вже зібрався зимувати.
Усім, хто вийшов з літа, ще не вийло з літ.
