Осіння осінь.
Осінні айстри, гладіолуси, жоржини.
Осіннє листя жовте …й як калина.
Осіння музика, осінні акварелі,
Осіння осінь, осінь на тарелі.
Осінній сум спішить, як насолода.
Осіннє сяйво мудрості й незгоди.
Осінній смак достиглої спокуси.
Осінній сон і сонце спати змусять.
О, сильний світ, спинись – настала осінь.
У небі горілиць ще видно просинь.
Пекло, боліло, плакало, ломило,
Летіло, не спинялося, летіло.
Ковтало дні весняні – діаманти.
Забрало час – лишились лиш таланти.
Куценькі дні осінні,
Сірі днини.
Лиш спогади весняні тополині.
Горить свіча – неправду спопеляє.
Горить, тече, пече і разом сяє.
Горить свіча. … Аж осінь… Догоряє.
Теплом достиглим, смутком огортає.
Нагадує іскринками про літо.
Надворі осінь, осінь, осінь, квіти.
О, слава осені! О, слава літу!
Пора спинитись. Ні, пора спішити!
Пора стискати меч з страшенним болем
Й спішить вперед, спішить вкраїнським полем.
Сп’янілий світ немов скотитись хоче
О, осене, спіши відкрити очі…
Поспій насмілитись співати літу
І спрагло пити чашу недопиту.
Сумні багряні грона горобини
Й налиті кров’ю кетяги калини
Сплелися у майстерні силуети,
Мов стиглий плід
Осінньої душі поета.
О, слава осені! Сумні портрети…
Любов ЧАЧУХ
