Вступ
Мене звати Ігор Олександрович Олюха. 2024 року я закінчив «зловісний» ПНПУ імені В. Г. Короленка.
За все сказане нижче я готовий відповісти. Утім, змовчати я не міг, бо честь мені, повірте, дорога. І я не дозволю нікому її плямити. Навіть «бюджетній інтелігенції» з якогось провінційного університету.
До 2022 року я навчався в ПМДС (м. Горішні Плавні). Уже там у мене пробудилася «любов до мови»… Мій учитель латинської і давньогрецької мови досі пам’ятаю! – відмовляв мене вступати у педагогічний університет у Полтаві, бо знав, який студентський (і педагогічний!) колектив мене там буде оточувати… Утім, я, юний (і наївний!..) семінарист, не хотів його слухати… Хоч у мене були перспективи піти далі в духовну академію в Києві або навіть навчатися закордоном – десь у Німеччині або навіть в Оксфорді! Здається, у полтавського митрополита «Філіпа» (МП) дійсно була (чи й досі є!) можливість «заохочувати» своїх… Кого? Прийдешніх «пастирів». І, звісно, майбутній капітал, що ці пастирі будуть приносити… І справді! Церковного феодалізму ніхто не касував. Проте, мій вибір – інший… І ви зрозумієте, чому він «трохи» неправильний. Знаю, «по шкоді і лях мудрий»! Але не можна не визнавати помилок… Нехай інші не припустяться моєї… Вийти з «комфортної зони» – це те, чого я не зробив… І роблю аж тепер… Та краще пізно, ніж ніколи.
«Характеристика» на мене від ПНПУ імені В. Г. Короленка
Дозвольте процитую характеристику від ПНПУ імені В. Г. Короленка (датовано 06.02.2025), що я попросив надати мені. Навіщо? Для вступу на контрактну службу в ЗСУ. Уже 11 січня я відбуваю на БЗВП. Але, навіть поспішаючи, я висловлю – всю! – правду. Отже, цитую.
Друзі! Як ви, може, знаєте, до 2024 року я навчався на ФФЖ ПНПУ імені В. Г. Короленка. Нещодавно я попросив їх надати мені характеристику. (Пізніше виявилося, що та мені не знадобиться.) Отаку «характеристику» мені «нашкрябала» пані Мелешко.
Віро Анатоліївно, Ви дійсно думали, що я «проковтну» такий Ваш «вибрик», і Вам удасться зіпсувати мені репутацію? Наївно. Дуже наївно.
Що ж… А підписав цей «вінегрет» декан – пані Кирильчук. Цікавезно, чи не так? Я «зверхньо і відсторонено» прошу зважити на такі мої питання.
1) Як я мав ставитися до людей, що цькували і виживали мене з університету? Чому я повинен бути «толерантний» до тих, що бажають мені зла? Я не можу збагнути. Що за дивна «хвилозопія»? Либонь, моя «зверхність» і «відстороненість» були недостатні. Проте, мені вдалося, витерпівши («проявивши толератність») усе, здобути не просто диплом, а диплом з відзнакою. А тепер університет пише мені таке? Дуже підло. Хіба я не найкраще навчався в групі? Може, я заважав одногрупникам навчатися замість сидіти у «Тіктоці»? А, може, це просто заздрість? Подумайте, прошу.
2) Віро Анатоліївно! Чи вашець не забула, як сама – прилюдно! – цькувала мене, обзиваючи? «Англійський лорд» – хіба не так Ви «нарекли» мене? Далебі, не розумію, чому… Насправді я українського роду. І, як я знаю, козацького (див. Ревізію Чернігівського полку 1732 року). Ваша пасивна агресія перейшла межу. І я не збираюся цього зносити.
3) Оксано Борисівно! Я не сподівався від Вас такого вчинку. А втім, я розумію, що Ви з пані Мелешко – одна система. Даремно було ждати іншого… Скажіть, будь ласка, чи не обтяжить Вас, пані Кирильчук, не пізніше 10.02.2025 надати мені (на ел. пошту) виправлену характеристику? Якщо ж ні, то я буду робити все, щоб репутація ПНПУ імені В. Г. Короленка була «заслужена». І я не хочу сказати: «хороша». Дякую!
Дорогі приятелі! Прошу вас не вірити моїм противникам! Як український поет я зроблю все, щоб українська література квітла. І ніхто (хіба що смерть) – повірте! – цьому не завадить. Бо зі мною Бог і, звісно, ви. Дякую всім!
Полтавський «Пєд» і «неприємна» правда про нього
Як відомо, кожна деталь у ситемі містить інформацію про всю систему. І система загалом містить інформацію про кожну деталь у собі. Це називається «фрактальність». Отже, дозвольте мені «перейти на особистості». Так ви зможете побачите, чому не варто витрачати ні коштів, ні часу на ПНПУ.
Тут вас ніколи не навчать мислити критично. «Совок», перемішаний з новими («забутими старими») західними «лівацькими» ідеями, – це те, що будуть закладати у ваші голови. Особливо сумно, коли ці голови юні. Працює цей «заклад» тільки задля одного – підготувати «середнього» (середній – це завжди гірше, як поганий – «ні риба, ні м’ясо») шкільного вчителя. Не більше. Та навіть із цією метою ПНПУ ледве може справитися. Чому? Бо головне – не виділятися і «подобатися» педагогам. Тоді – ти «хороший» студент. Коли ти йдеш своєю дорогою і, звісно, навчаєшся краще за інших, то ти – вигнанець і тебе будуть цькувати. Тільки «одногрупники». Авжеж ні! «Педагоги» і собі візьмуть до такої «веселої» авантюри. Про це і поговоримо.
В. А. Мелешко
Віра Анатоліївна Мелешко – … (дозвольте опущу безліч її «титулів») … зосібна, авторка горезвісної «характеристики» на вашого покірного слугу. Це типова «селянка». Не більше. Переїхавши у місто (і не кудись, а в моє рідне місто!) і вивчившись на «педагога», почала забувати, звідки вона. Може, ви чули: «Раб не хоче свободи. Він хоче власних рабів». Ці слова дуже «підходять» пані Мелешко. Ви так не думаєте? Як вона ставилася до мене, ви можете прочитати вище. Ім’я цієї жінки і слово «нетолерантність» – абсолютні синоніми. До того ж, у неї чимало (як і в решти згаданих «учителів») садистичних повадок. І, на жаль, студенти – її жертви. Так, пані Мелешко «хворіє» на фемінізм (як і весь ПНПУ). Але страждають від її неадекватності студенти обох статей. Я можу засвідчити. Але імен назвати не буду.
Г. І. Радько
Ганна Іванівна Радько – … («… і прочії, і прочії, і прочії… безумнії глаголи») … – дуже енергійна, проте дуже неадекватна «педагогиня». Її дуже подобається влада. Утім, на жаль, у неї її «мало». І відіграється за таку «несправедливість» пані Радько – правильно! – на студентах! Дуже не рекомендую, навіть якщо ви вступите, з нею «зближатися». Навіть мої «одногрупники» її не полюбляли.
Н. І. Тарасова
Наталія Іванівна Тарасова – … («множество» «званнів») … найбільша «нарциска», що я будь-коли зустрічав. Її мета – не навчити, а пригнітити. І не дай Бог ви їй не сподобаєтеся. Занижені бали вам гарантовані. Їй, як і двом попереднім «дівочкам», теж подобається цькувати студентів.
О. Б. Кирильчук
Оксана Борисівна Кирильчук – декан ФФЖ. Спершу була на моїй стороні. Проте, пані Кирильчук – теж «частина цього корабля, частина цієї команди». Мені шкода… Але вона зробила вибір. Який? Цькувати мене «за компанію».
«Інститут іноземних мов». Б. В. Стороха і демонстративний ігнор
Якщо ви бажаєте вивчити німецьку або англійську, ви… – ні! – не вступати в «інститут іноземних мов» у ПНПУ! Ви робите «це» де, як і з ким завгодно! Аби не в ПНПУ. Якось я прийшов у «лігво» цього «інституту» і мене спитали, чи не стукав я до них у двері кілька хвилин тому. Я пожартував: «Стукайте і відчинять вам». І спитав, чи знають вони, звідки ці слова. У відповідь я почув не тільки: «Ні». Я почув іронію. Чому? Бо ці люди не тільки не читали Євангелія. Вони пишаються (так!) цим фактом! Ви хочете навчатися? Біжіть від ПНПУ! Шкода... Більшовики навіть «заклади освіти» перетворили на розсадники совкового бидляцтва…
Спершу я хотів тут навчатися (дурний!). Утім, згодом у мене стало розуму забрати документи. Тоді «університет» навіть хотів «здерти» з мене грошей! Хоч жодної пари я не відвідав і ніяких знань не здобув. Кумедія та й годі!
Донедавна «інститут» очолював Богдан Валентинович Стороха. Цьому панові я теж не «догодив». Коли мені доводилося зустрічатися з ним, я вітався. Проте, пан Стороха відповідав мені «гордою мовчанкою». Утім, більше «ігнорив», ніж цькував прямо. Хоча «іронізми» деколи траплялися.
Гей, абітурієнти! Мерщій тікайте!
Дорогі абітурієнти! Послухайте скоромного випускника ПНПУ імені В. Г. Короленка! Якщо бажаєте здобути хорошу освіту в Україні, то не витрачати сил на вищезгаданий «унівєр». У ньому є хороші педагоги. Але їх одиниці. А ви у себе зовсім одні. Подумайте! І знайте: найкраща освіта – це самоосвіта.
