Ludwig (1972)
Якби у Ludwig’а не було такого «холодного» батька, у Баварії, може б, і досі правили Wittelsbach’и… А втім, король уже «ввійшов в історію». Такий, якого ми його знаємо. «Décadent». «Esthète». «Escapist». «Розбещений». «Дитина». «Нецілований». «Казковий». «Безвідповідальний». Чого тільки не казали про нього! Цих «ярликів» було, повірте, чимало… Luchino Visconti бачить у Ludwig’у «дитину». Так, зосібна, каже на нього «Sisi» — його, так би мовити, «maîtresse». Королю — не повірите! — знаходять «fiancée». Що ж робить Ludwig? Розмовляє з нею. «Про що?» — спитаєте ви? Про Wagner’a! Не встигла Sophie — Ludwig’ова «кохана» — заручитись, як за нею — не без її «інтересу»! — упадає такий собі Edgar Hanfstængl — молодий комерсант. Нікого, мабуть, не здивували такі «деталі»… Ludwig’ові часто «інкримінують» «нетрадиційну» сексуальну орієнтацію. Що ж, «puer æternus» нерідко має такий «атрибут». Його ніби «тягне» до сильніших, «домінантніших» партнерів. Щодо фільму. Це — трагедія. Бо Ludwig не «осідлав» ні жінки, ні «міністрів», ні Пруссії — нічого! Не він — його «загнуздують»… Утеча — мати поразці. Мистецтво — не заміна життю.
L’Innocente (1976)
Tullio Hermil «розчарувався»… В усьому! Жінка — обридла. Релігія — «нісенітниця». Мораль — «кайдани». До речі! Ви знали — зрада — не гріх? Принаймні, в очах «прогресивного» Tullio… А втім, коли Marianna — його дружина — вагітніє, чоловік — не пóймете віри! — ревнує… А може, кохати «вільно» — не кохати зовсім?
The Age of Innocence (1993)
Знову Америка до Trump’a! Newland’у Archer’у, зарученому з «невинною» May Welland, цього, здається, мало... Newland’a «тягне» до її cousine’и — Ellen’и Olensk’ої. Я би, слідом за J. Campbell’ом, сказав, що ця «тяга» — небезпечна, «інфантильна». Нічого «хорошого» Olenska, утікши — не сама! — від «малжонка» (хоч і невірного), Archer’у принести не могла. Проте, Newland цього щиро не розуміє…
Mary Reilly (1996)
Ви шукаєте «gothic story»? Ви її знайшли! Якби Frankenstein і його «монстр» злилися водно, їх би назвали «Dr. Jekyll & Mr. Hyde». Freud сказав би: «Ego & Id», а Jung — «Persona & Schatten». «До чого ж тут Mary Reilly?» — спитаєте ви. Frankenstein хотів — собі ж на біду! — врятувати кожного. А Jekyll — тільки одну — Mary. Утім, нічого не виходить… Цікаво, чому? А може, людина — не бог?
Далі буде…
