Ouverture
Ніщо так не гнітить, як неволя.
І в концтаборі, і в тюрмі, і в «країні мрій».
Кордони вашої «родини» — може, ви чули? — закриті!
Правда, тільки (!) для «мужиків»… «Мужички», принаймні поки, можуть виїздити.
Ці два фільми, «The Great Escape» (1963) та «Papillon» (1973), — суто чоловіче кіно. Бо втеча тут — не просто «пригода». Це — свого роду «ініціація», «переродини».
Отже, подивімося!
«The Great Escape» (1963)
Герої цього твору — британські та американські офіцери — борються з «нацизмом».
«Нацизм» — «націоналістичний соціалізм».
Щось таке, нібито, тепер і «на Вкраїні». Правда, притрушене феодалізмом (див. «Династія»), рабством (див. «Bus’ифікація») та просто лицемірством.
Порошенко та Зеленський — «щирі» патріоти! Говорять «по-державному». Проте, тільки на публіку. Дома — «лишь по-русски». Популізм, як то кажуть.
Та й «соціалізм» — такий собі. «Плебеєві» — «Володькова тисяча», а Міндічеві — палац у Кончі Заспі та виїзд на «родину».
Що ж, «revenons à nos moutons»!
Фільм — трагедія, трохи приправлена гумором.
Герої — харизматичні. Утім, приречені.
По-перше, вони були на чужій території.
По-друге, ця територія — ворожа.
По-третє, дехто з них — надто слабкі.
По-четверте, у декого з офіцерів більше азарту, ніж «любові до свободи» (як у героя Steve’a McQueen’a). Їм до вподоби тікати. «Утекти» їм не хочеться. Це просто гра! Дитячий «бунт», так би мовити.
Героям не пощастило. Утім, усі вони — мужні. Ніхто не здався. А дехто навіть пожертвував собою (!) заради товаришів.
Не всі пройшли цю «ініціацію». Не кожен «переродився». Утім, це було того варте. Замість гнити заживо у концтаборі вони вибрали свободу.
А що вибрали ви?
«Papillon» (1973)
«Papillon» — теж трагедія. І так само про «ініціацію». Утім, не тільки. Друга тема — несправедливість будь-якої держави (привіт Дмитрові Гнапові та решті «лібертаріанців»). Третя — лицемірство її слуг. Зосібна, попів. Четверта — «sadisme» та скотство як прикмети будь-якого «силовика». І це — ще не все.
Головний герой цього chef-d’œuvr’у — несправедливо засуджений і засланий у Guyan’у «злодій» — Henri Charrière, або «Метелик». У цій ролі — той самий Steve McQueen.
Його товариш — Louis Dega — засуджений справедливо. Це, однак, зовсім не заважає йому спочувати.
Цей герой був одружений. І його «любов» спершу була вірна. Дожидала свого, так би мовити, «коханого». Утім, недовго. Зрозумівши, що той навряд чи повернеться, вона, не вагавшись, скочила на інший «прутень». Словом, не Пенелопа (див. «Пан Камінський та „Пенелопіада”»).
Сцена з монастирем — окремий перл. Думати, ніби «релігійність» — запорука того, що людина — не паскуда, — дуже наївно. Церква завжди служила тій чи тій державі. Так було ще за Римської імперії. Бо церква — соціальний інститут. Віра — індивідуальний вибір.
Трагізм, повторюся, — головна «оздоба» цього твору. Недоля не відпускає Метелика аж до кінця. Утім, за багато років, усе-таки дає йому «chance».
P. S.
1. Щодо популізму. Нижче — Олександр Авраменко — мільйонер (!) та «вчитель правильн_х произношений» вашого «president’a».
Без цього «педагога» ваш [«бог» — закреслено] «leader», може, і не заговорив би по-солов’їному. Проте, друзі, це — не комплімент. Авраменко мені не до мислі.
По-перше, його «стихія» — «школярство», не наука. Тому цей «товариш» досі думає, ніби вживати форми «Коваліва» замість Ковалева (Ковалів тут — прізвище) правильно. Чому? Бо так, мовляв, «пише книжка». Правда, «совет’ська». Критично мислити в «(post’)совет’ській» школі, очевидно, не вчили / не вчать.
По-друге, свої «золоті гори» цей «гуру» заробив на тих самих «школярських» книжках.
По-третє, цей «герой» розлучився (!) з жінкою і тепер возить «мамусю» по курортах. Словом, «мужчина» та й годі!
Отже, тепер ви знаєте, які люди зробили цей «régime».
2. У чому, по-вашому, помилка героїв цих фільмів? По-моєму, надто рано розслаблятись — ось головна помилка. Поки ти на чужій території, розслаблятися не можна.
