Ідеалізований образ Кремнієвої долини як центру цивільних стартапів — лише частина історії. Насправді її зростання значною мірою забезпечили державні оборонні замовлення. Контракти DARPA, дослідження для Пентагону, технопарки навколо MIT, Стенфорду, Caltech – усе це сформувало техноекосистему США, з якої з’явились мікросхеми, GPS, інтернет і багато іншого.
Як пише у блозі DOU Day Picnic співзасновник miltech-компанії "Генерал Черешня" Ярослав Гришин, в Україні ж ситуація зворотна: війна дала потужний імпульс розвитку miltech-напрямку, але інституційного середовища для цього досі не створено. Є фахівці, команди, попит з фронту — але немає базової умови для масштабування розробок: інфраструктури.
Досвід компанії "Генерал Черешня"
Компанія пройшла шлях від ідеї до бойового дрона всього за кілька місяців. Але цей процес був би ще ефективнішим, якби команда працювала не в імпровізованих умовах, а в справжньому технопарку — із лабораторіями, випробувальними полігонами, можливістю швидкого прототипування.
На думку Гришина, miltech — це змагання інженерних шкіл, швидкості впровадження інновацій та якості ланцюгів постачання. Усі успішні розробки з’являються в середовищі постійного обміну ідеями, досвідом і технологіями. Саме таку екосистему можуть забезпечити технопарки.
Сьогодні Україна — це полігон у буквальному сенсі. Тут технології одразу потрапляють у реальні бойові умови. Західні союзники поступово визнають це й починають активніше інвестувати у вітчизняний miltech-сектор, передавати технології й досвід.
Як працює інфраструктура miltech у світі
У США, Ізраїлі та Південній Кореї — країнах, які живуть у стані постійної війни або загрози — оборонні технології стали драйвером розвитку економіки та інновацій. Усі вони мають державну підтримку технопарків, що працюють як на армію, так і на цивільний ринок.
У США кампус MIT тісно інтегрований із сотнями компаній, які проводять R&D поруч з лабораторіями. Стенфордський технопарк дав старт таким гігантам, як Google, HP, Cisco.
Ізраїль десятиліттями інвестує до 30% ВВП в армію, а також створює економічні зони та технопарки, де розробляються інноваційні технології.
Південна Корея, як і Україна, має ворожого сусіда. Сеул забезпечує власну армію майже повністю, зокрема безпілотними авіаційними та космічними комплексами. Для їх розробки створено спеціалізований центр при DAPA (Агентстві оборонних закупівель), який об’єднує 14 університетів і провідні компанії, зокрема Hanwha Aerospace.
Ключовим у всіх цих прикладах є активна роль держави: прямі інвестиції, оборонні контракти, податкові пільги й стратегічне бачення.
Що потрібно зробити в Україні
Запустити технопарки — почати з бази наявних університетів. Зокрема, "Генерал Черешня" вже співпрацює з НаУКМА, допомагаючи розвивати бакалаврську програму "Автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка" на Факультеті інформатики.
Надати стимули для R&D-компаній: доступні кредити, субсидії на обладнання, пільги на сертифікацію продукції подвійного призначення, податкові й митні пільги.
Інтегрувати державу як замовника: технопарки мають тісно співпрацювати з Міноборони, Мінекономіки, Мінцифри, Агенцією оборонних закупівель.
Інвестувати в людей: стипендії для студентів інженерних спеціальностей, залучення науковців із-за кордону, підтримка освіти. "Генерал Черешня", наприклад, повністю забезпечує стипендії для студентів профільної бакалаврської програми в НаУКМА.
Мислити системно: технопарк — це не просто будівля, а середовище, де можуть співіснувати лабораторії, стартапи, інвестори й виробництво.
Висновок
Війна — трагедія, але водночас — точка неповернення. Україна отримала шанс створити нову індустріальну модель: не відбудову старого, а розбудову нового. І якщо ми хочемо бути не просто споживачами технологій, а їх розробниками, то інфраструктура — критично важлива, запевняє фахівець.
"Зараз у нас є унікальний шанс створити нову індустріальну модель для України — не відновлення старого, а створення нового. Війна зробила нас технічно сильнішими, але ми маємо інституційно це закріпити", — ділиться експертною думкою Ярослав Гришин.
