Перед вами перша частина статті https://actfiles-supporters.org/professor-sektovedeniya-ili-serijnyj-ubijcza/
Мета: зацікавити вас і спонукати до вивчення цього питання. Олександр Дворкін - особина, про яку йдеться в статті, - дуже небезпечний наш сучасник, сірий кардинал, який стоїть за спинами нападників-рашистів на нашу Україну. В статті - маса доказів з посиланнями. Але про все поступово.
З чого починається це розслідування
Психологічний портрет Олександра Дворкіна — людини, яка становить особливу загрозу для суспільства
Редакційне звернення до свідків і джерел.
Якщо ви маєте інформацію, яка може доповнити, уточнити або підтвердити фактологічну основу цієї статті, редакція ActFiles запрошує вас зв’язатися з нами. Конфіденційність джерел буде забезпечено.
У цій статті ви дізнаєтеся про маловідомі аспекти біографії Олександра Дворкіна — людини із сумнівними науковими ступенями та почесними званнями, яка позиціонує себе як видатного російського антикультиста та громадянина США (з 1984 року). Це людина, яка вже завдала шкоди багатьом людям, деякі з яких раптово померли за дивних обставин або були вбиті. Ви дізнаєтеся, чи є ця людина тією, за кого вона себе видавала всі ці роки. Які таємниці приховує і наскільки небезпечна для суспільства?
Що рухає такою людиною, як Олександр Дворкін, який разом із групою підпорядкованих йому осіб протягом багатьох років здійснює репресії проти різних соціальних груп? Відповідь криється в його складній біографії. Незалежне розслідування та аналіз фактів про Олександра Дворкіна та його аномальну поведінку викликають надто багато тривожних питань. Людина зі здоровою психікою ніколи не стала б систематично переслідувати й пригнічувати людей, методично руйнуючи їхні життя та отримуючи від цього задоволення. На подібні дії здатні лише психічно нездорові люди, психопати, садисти та маніяки. Адже їхні апетити неминуче зростають. Вони не зупиняються у своїх злодіяннях, якщо відчувають безкарність.
Ми проведемо незалежне розслідування, проаналізуємо факти й спробуємо докладно розібратися в біографії та поведінці Олександра Дворкіна, визначивши можливу структуру його особистості, ймовірність тих чи інших психологічних конструкцій, поведінкових моделей і схильностей, що проявляються в соціально руйнівній діяльності та контролі над іншими людьми. Ми розглянемо поведінкову логіку мотивів, яка допомагає виявити приховані потреби: як особисті травми, нарцисичні механізми, соціальні ігри, маніпуляції та влада пов’язані з контролем над іншими людьми.
Мета цього аналізу полягає в реконструкції оцінки ризиків на основі психобіографічного аналізу, зіставленої з наявними типологіями серійних злочинців, а також у виявленні системних поведінкових маркерів ризику й імовірних мотиваційних структур. Передбачається встановити подібність до відомих випадків серійних убивць, включно з їхніми домінантними поведінковими патернами, когнітивно-афективною організацією особистості, а також динамікою встановлення контролю, реалізації насильства й використання міжособистісних маніпулятивних стратегій.
Отже, починаємо
Як профайлер читає злочинця: від поведінки до мотиву
Кожен злочин має бути розкрито й покарано. Профайлери (Профайлер - фахівець, який аналізує поведінку, міміку, жести та психологічні особливості людини, щоб скласти її портрет і спрогнозувати подальші її дії) знають, що ідеального злочину не існує. Сьогодні завдяки сучасним технологіям можливо не лише скоротити час розслідування, а й значно розширити можливості доведення вини навіть у випадках, коли злочини було вчинено в далекому минулому.
Ми проведемо незалежне розслідування з використанням поведінкового аналізу, що застосовується в криміналістиці, з урахуванням міжнародного практичного досвіду у сфері кримінології та кримінальної психології, а також із використанням інструментів кримінального профайлінгу. Кримінальний профайлінг — це метод психологічного аналізу, який використовується фахівцями для складання докладного портрета невстановленого злочинця на основі аналізу особистих і соціальних характеристик, поведінки, місця злочину та інших даних з метою прогнозування його подальших дій і сприяння розкриттю злочинів, особливо серійних убивств та актів насильства. Технології профайлінгу допомагають розкривати правопорушення, зокрема злочини, вчинені психічно нестабільними людьми.
Професійний термін «профайлінг» походить від англійського слова profile. Це поняття з’явилося в наукових працях із кримінології в контексті створення психологічного портрета, тобто профілю особистості злочинця. Історія сучасного профайлінгу розпочалася 1972 року в США як відповідь на зростаючу хвилю вбивств і сексуальних злочинів на початку 1970-х років.
Федеральне бюро розслідувань (FBI) створило підрозділ поведінкових наук, відомий сьогодні як Підрозділ поведінкового аналізу (BAU). Керівником підрозділу було призначено Джека Кірша. У його межах проводилися докладні дослідження особистості злочинців: їхнього способу життя, кола спілкування, зайнятості, сімейного стану, соціального статусу, особливостей поведінки, психологічних акцентуацій, системи цінностей і переконань, психічних станів, процесів мислення, «поведінкового почерку» злочинця, мотивації вчинення злочинів, кримінального досвіду, реакції на взаємодію з поліцією тощо.
Засновниками цього напряму стали спеціальні агенти ФБР Говард Тетен і Патрік Муллані. Сьогодні до їхніх відомих послідовників, які увійшли в історію як «легенди профайлінгу», належать: кримінолог Джон Едвард Дуглас; фахівець у галузі кримінології, судової експертизи та кримінальної психології Роберт Кеннет Ресслер; провідний експерт ФБР із сексуального насильства й поведінкового почерку злочинців Рой Гейзелвуд та інші.
Згодом, 1985 року, в Академії ФБР було створено Національний центр аналізу насильницьких злочинів (NCAVC) для проведення навчання, досліджень і надання допомоги в розслідуваннях.[2] Підрозділ поведінкових наук було інтегровано до складу NCAVC, де він функціонує як BAU. BAU складається з кількох спеціалізованих підрозділів, включно з BAU-5, що відповідає за дослідження та методологічне забезпечення, зокрема за розроблення поведінкових профілів. Аналітики BAU застосовують методи поведінкового аналізу й принципи поведінкової узгодженості переважно під час розслідування серійних убивств, терористичних актів, сексуальних злочинів і корупційних правопорушень (головним чином за наявності поведінкових маркерів насильницького або маніпулятивного характеру). На сьогодні накопичено значний обсяг інформації про теоретичні й прикладні аспекти вивчення феномену брехні та приховування інформації в контексті психологічного забезпечення професійної діяльності.
Методологія поведінкового аналізу, розроблена спеціальними агентами ФБР, зокрема Джоном Дугласом, Робертом Ресслером і Патріком Муллані, лягла в основу сучасних підходів до профайлінгу серійних злочинців. Її ключовий принцип полягає в тому, що злочинна поведінка відображає внутрішню психологічну організацію особистості злочинця. Цю методологію було інституціоналізовано в Національному центрі аналізу насильницьких злочинів ФБР, і вона вплинула на формування аналогічних підрозділів у правоохоронних органах низки країн.
Одним із ключових елементів методології Джона Дугласа та Роберта Ресслера було біографічне інтерв’ювання затриманих серійних злочинців. Профайлери проводили серію структурованих інтерв’ю із засудженими серійними вбивцями, уточнюючи як обставини злочинів, так і аспекти їхньої ранньої біографії.[3] Вони виявляли закономірності в мисленні та поведінці цих злочинців, особливості їхньої особистості, психічний стан і когнітивно-афективні характеристики. Також уточнювалися мотиви вбивць, способи планування злочинів, вибір жертв і методи позбавлення від доказів. Профайлерів цікавили буквально всі подробиці й аспекти життя злочинця, починаючи з дитинства, сімейних обставин, особистісних рис, взаємин у сім’ї, звичок, страхів, фізичного стану, здоров’я, захоплень, кримінального минулого тощо.
Зіставлення всіх цих даних дозволило виявити повторювані поведінкові патерни, що дало змогу формувати типологічні моделі, встановлювати закономірності, реконструювати події на основі поведінки та багато іншого. У результаті було сформовано велику базу даних для розвитку концепції кримінального профайлінгу. У цьому контексті особливий інтерес становлять праці Роя Гейзелвуда. Він докладно вивчав зв’язок між сексуальними або насильницькими фантазіями, дегуманізацією жертв і потребою злочинця в постійному посиленні влади та контролю над іншими людьми. [4]
У своїй відомій книзі «Mindhunter», написаній у співавторстві з Марком Олшейкером, Джон Дуглас у такий спосіб визначив злочинну поведінку: «Поведінка відображає особистість. Найкращим індикатором майбутнього насильства є насильство в минулому. Щоб зрозуміти “митця”, необхідно вивчити його “мистецтво”».
Для забезпечення комплексного підходу звернемося до досвіду Джона Дугласа, його методів виявлення психологічних закономірностей, аналізу динаміки встановлення контролю, реалізації насильства, тактик міжособистісної маніпуляції, а також побудови поведінкової логіки мотивів серійних убивць. Крім того, буде використано науковий внесок Роберта Ресслера, який розвинув уявлення про те, що поведінка серійних убивць нерідко проходить стадії ескалації, під час яких прагнення до влади й контролю над іншими в багатьох випадках передує вчиненню фізичних злочинів
Далі буде…
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах.
